26 октября 2014 года слушатели всех форм обучения подготовительного отделения уже по традиции имели возможность быть зрителями представления «Наталка Полтавка» в Национальной опере Украины.
Этот спектакль очень полезный и интересный нашим слушателям, так как это произведение Ивана Котляревского входит в учебную программу по украинской литературе.
Несмотря на то, что произведению почти 200 лет (премьера оперы состоялась в 1819 году в Полтаве), его сюжет всегда есть и будет актуальным: жизнь простого народа, изображение быта и обычаев украинцев XIX в., погружение в духовные ценности, а главное, верная и искренняя любовь.
Спектакль, в музыкальном сопровождении композитора Николая Лысенко, наполнен непринуждённым юмором и делает его привлекательным для зрителя. Ежемесячно в афише Национальной оперы можно встретить «Наталку Полтавку», но каждый раз помпезный зал переполнен зрителями, ведь это украинская классика!
Особое внимание молодёжи привлекает рассказанная автором история любви Наталки и Петра, мотивом которой является то, что насильно мил не будешь и любовь победит любые препятствия.
Надеемся, что нашим зрителям понравилась опера украинской классики, а история любви согрела сердца в довольно холодный осенний вечер.
Текст и фото: Алеся Короновская
Екатерина Тартаковская
Своими впечатлениями от посещения театра поделилась Екатерина Тартаковская — слушательница вечерней формы обучения:
(доступно только на украинском языке)
«26-го жовтня мені пощастило відвідати виставу «Наталка Полтавка». Звісно, враження від побаченого просто казкові і я не могла цим не поділитись.
Коли твій настрій набагато кращий, аніж ситуація в країні, коли в душі тепліше, ніж надворі, завжди приємно йти на подібні заходи. Адже очікуєш чогось неймовірного, того, що може доповнити твій прекрасний день.
І ось, повна надій та оптимізму, я зайшла до театру. В очікуванні найкращого, сидячи в найбільшому Київському театрі опери та балету, я чекаю початку вистави. Усе, що відбувається навкруги, зачаровує, перші враження – мрія перфекціоніста. Усе захмарно чудове, оточування абсолютно природне, таке, яким має бути. Склалося враження, ніби знаходишся в досконалому вимірі.
Але театр живе не блиском вогнів, ефектними мізансценами, розкішшю декорацій та костюмів, а ідеями драматурга, які, у свою чергу, були досить оригінальними й влучними. Отримавши суцільне задоволення, захоплюючись грою та співом, я зрозуміла, що відвідувати такі заходи – безцінно. Я дуже вдячна за те, що у мене з’явилася така можливість. Сподіваюся, що це був не останній візит».
