(доступно только на украинском)

Доброго дня! Мене звати Наталія. Я навчаюсь у Володарській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. На сьогодні закінчила 10 клас. Живу я в селі Рачки.

Звісно, я, як любителька історії, покопалась у історії свого села. Дізнатися про те, у якому році виникло село неможливо, тому що в селі не збереглося ніяких пам’яток.

За переказом старого селянина Шевчука Григорія, на території села було багато лісів. У лісах росли дуби. У цих лісах поселився селянин-кріпак. Жив він у курені, а тому від цього виникло в селі прізвище Коренюки. Живилися раками. Пізніше почалось заселення селянами — бобилями.

Спочатку село складалося з 34 господарів. Річка Рось була велика. По ній сплавляли дуби і це місце називається Пристань. Ця назва збереглася і досі.

Селяни були кріпаками. У 1900 році жителів в селі було 587 чоловік. Землі було 1031 десятина. Пан Запольський мав у своєму володінні 723 десятини землі. Заводів в селі не було. Населення займалося розведенням свиней і овець. Було багато ткачів, що виготовляли домоткане сукно. Після смерті пана За польського його земля була продана. Частину землі було продано селянам, а частину пану Козицькому. На початку ХХ ст. пан Козицький втік, а земля перейшла до рук селян. Селяни працювали в пана, наймалися до чужих панів. Ліс, яким володів пан Козицький, називається ще й досі ліс «козицького». Село далеко знаходилося від промислових центрів, про нього майже було не відомо.

Голодомор 1932 – 1933 рр. теж охопив наше село. Під час голодомору померло 178 чоловік. Виявлено прізвища і імена тільки 50-х чоловіків. Репресованих і реабілітованих історією в селі Рачки виявлено 5 чоловік.

На початку Другої світової війни всі колгоспні будинки було спалено, а худобу було евакуйовано вглиб країни.

Жорстоко розправлялися німецькі окупанти з жителями села. За найменші провини населення каралося. Відправляли в Німеччину на каторгу. Було забрано 15 осіб.

Першу школу було побудовано в 1926 році. На сьогодні школа в нас не працює. Діти сіл Рачки і Ратуш навчаються у Володарській середній школі.

З відомих людей в нашому селі жив, а потім переїхав у Київ професор Кіндзельський Леонід Петрович, який народився 1932 року в селянській родині. Батько – був сільським ковалем, мати – колгоспниця.

Після закінчення Володарської середньої школи Леонід Петрович вступив до Київського військово-медичного училища.

Три роки служив за фахом в армії на території Австрії. У 1956 році став студентом Київського медичного інституту. Навчання в інституті поєднував з роботою в лікувальних закладах. Після закінчення медінституту з відзнакою одержав призначення на наукову роботу в Київський науково-дослідний інститут гематології і переливання крові, де захистив дисертацію на наукове звання кандидата технічних наук.

Професор Л. Кіндзельський – видатний онколог-радіолог України і світу, автор понад 350 наукових праць і низок винаходів.

Талановитий лікар і вчений Л. Кіндзельський був мужньою людиною. Через значне опромінення під час виконання службових обов’язків у найбільш небезпечний період після вибуху на ЧАЕС Леонід Петрович багато років нездужав. Проте продовжував активно працювати, керуючи. 1999 року лікар пішов з життя.

Моє село і сам Володарський район славиться не лише відомими і розумними людьми, а й мальовничою природою. Я раджу кожному завітати у Володарку, я б з радістю провела екскурсію сама. Річка Рось просто зачаровує, приємно завжди приходити до берега, щоб просто помилуватись природою, почитати книжку, посидіти у вогнища з друзями, відпочити. Також, у моєму селі є ліс, що є чудовим елементом доповнення невимовної краси…

Звісно, у нашому селі проживає мало людей, однак, коли починається літня пора, то все навколо починає гомоніти, скрізь чути сміх, радість, адже багато містян приїжджають сюди, аби відпочити від міської метушні, подихати свіжим повітрям.

Я пишаюся своєю Малою Батьківщиною!