Tag Archives: університет шевченка

Інтенсивно й ефективно

IMG_8011Куди звернутися, якщо ви хочете інтенсивно й ефективно підготуватися до вступних випробувань в університетських коледжах? Одним із рішень можуть стати Літні курси для абітурієнтів коледжів, організовані вже другий рік поспіль підготовчим відділенням Київського університету.

Курси стартували 10 липня, триватимуть два тижні, безпосередньо перед іспитами, у корпусі механіко-математичного факультету Університету.

Інтенсивні курси адресовано тим дев’ятикласникам, хто має намір підготуватися до іспитів, активізувати здобуті в школі знання, написати пробні тести. Такі заняття з досвідченими викладачами коледжів – Коваль В.В. та Гонтар Н.І. – сприяють адаптуванню до умов іспиту, а ретельно розроблена система повторювання сприяє активізації знань.

IMG_8007Як ефективно підготуватися до іспитів? Важливий момент – змусити себе взятися до справи. Перед екзаменами хочеться робити все, що завгодно, аби до нього не готуватися. У цей час можна згадати давно забуті й відкладені справи, згадати, що вже давно не телефонував другу, можна відволіктися, щоб перекусити, можна проявити себе пай-дитиною й виконати яке-небудь батьківське доручення: вимити посуд, пропилососити килим, вигуляти чотирилапого – загалом, робити все, що завгодно, аби віддалити момент, коли доведеться засісти за книжкою чи зошитом й повторювати навчальний матеріал.

Треба змусити себе це робити. Це надзвичайно важко. Навіть якщо ви відімкнете мобільний телефон, забарикадуєтеся у своїй кімнаті, забудете про їжу – це навряд вас врятує. Не варто готуватися до іспитів з другом чи з подружкою. Така підготовка частіше за все обертається нескінченними розмовами та пустопорожньою втратою часу. Краще обрати курси.

Підготовче відділення Київського національного університету надає вам таку унікальну можливість – підготуватися до іспитів інтенсивно та ефективно!

Текст: Олена Сапожнікова 

IMG_7995 IMG_8006 IMG_7998 IMG_8003 IMG_8013 IMG_8001 IMG_8009 IMG_8014

Випускники підготовчого відділення – абітурієнти коледжів одержали Свідоцтва з додатковими балами

DSC000379 липня 2014 року близько 80-и претендентів на здобуття додаткових балів, а це учні 9-х класів Києва та області, які старанно вчилися на підготовчому відділенні, їхні батьки та друзі зібралися в Університеті на урочисте вручення Свідоцтв про додаткові бали.

Абітурієнтів коледжів вітали адміністрація підготовчого відділення в особі заступника завідувача з профорієнтаційної роботи Сапожнікової О.В., відповідальної за набір на підготовчі курси Ворожбит С.А., директора Оптико-механічного коледжу Дорожко Т.П., заступника директора з навчальної роботи Коледжу геологорозвідувальних технологій Заверталюк Т.Ю., Голови студпарламенту Інни Степанець та викладачів коледжів.

Відповідно до Правил прийому випускники підготовчого відділення, які вступають до коледжів Університету в поточному році та успішно склали підсумкову атестацію з математики мають право на 2 додаткових бали до рейтингової оцінки.

З кафедри 329-ї аудиторії Червоного корпусу Університету лунали щирі вітання, побажання успішно скласти вступні випробування та стати студентами найкращого навчального закладу України – Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

DSC00018

Дорожко Т.П.

«Багато хто не розуміє переваг випускників 9-х класів, які підуть у коледж, замість того, щоб вчитися ще два роки в школі заради атестата. Обирати між атестатом та дипломом тепер не треба! У наших коледжах студент отримає не лише диплом молодшого спеціаліста, а й атестат зрілості. До того ж, більшість випускників навчальних закладів частіше за все мають за плечима теоретичну базу з мінімумом практики, а наші випускники стають готовими до роботи спеціалістами, водночас одержуючи стипендію, що дуже важливо! А ті випускники коледжів, які бажають стати на шлях науки, мають змогу вступити на другий курс Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на споріднені спеціальності», – зазначала у своєму вітальному слові Дорожко Тетяна Панасівна.

Сподіваємося, роки навчання в наших коледжах дадуть вам, шановні абітурієнти, не лише фахові знання, а й стануть для вас незабутніми, бо немає часу кращого, аніж студентська пора!

Текст: Олена Сапожнікова
Фото: Олеся Заболотна

 DSC00005 DSC00013 DSC00019 DSC00020 DSC00025 DSC00030 DSC00031 DSC00027 DSC00033 DSC00036 DSC00039 DSC00040 DSC00043 DSC00045 DSC00047 DSC00048 DSC00050 DSC00051 DSC00052 DSC00053 DSC00054 DSC00058 DSC00063 DSC00064 DSC00066 DSC00068 DSC00071 DSC00072 DSC00078 DSC00079 DSC00082 DSC00083 DSC00084 DSC00085 DSC00086 DSC00089 DSC00091 DSC00092 DSC00096 DSC00099 DSC00102

Найяскравіші миті з життя слухачів Літньої школи – 2014

Текст і фото: Інни Мокродій, слухачки Літньої школи 2014

DSC_0591

Викладач української мови та літератури Сапожнікова О.В. разом зі слухачкою Літньої школи Мокродій Інною

Давайте востаннє згадаємо найяскравіші миті з життя слухачів Літньої школи.

На календарі 2-е червня. Початок спекотного літа. Однак за вікном мрячить дощ, і похмурий Київ холодно зустрічає своїх майбутніх друзів. Не знаючи нічого, ми, сором’язливі, прийшли на першу пару. Пролунав дзвоник. Знайомство розпочалося. Довгими та насиченими здавались нам години навчання, але тиждень майнув миттєво, яскраво та незабутньо. І ось довгоочікувані вихідні. У колі вже добре знайомих товаришів відбулися перші відвідини найкращих місць Києва.

Другий етап стартував не менш цікаво. Викладачі не давали часу сумувати. Вони постійно прикрашали наші будні різноманітними екскурсіями, прогулянками, виставами та можливістю писати про це все на сайті університету. Багато хто відчув себе на мить юним журналістом.

Не виключенням став і третій тиждень навчання. Ми не тільки стали хорошими друзями, а й почали проводити час разом. Ті хвилини назавжди закарбуються в нашій пам’яті. Із додаванням нових предметів кордони спілкування розширили свої межі. Попри творчу програму, усі слухачі отримали те, що хотіли: знання та поштовх до самовдосконалення. Викладачі, справді, захопили нас милозвучністю рідної мови, таємницями власної історії, легкістю при вирішенні складних задач у математиці.

Непомітно та дуже швидко слухачі ступили на четверту сходинку свого навчання. Щодня ми намагалися зафіксувати найвеселіші пригоди в метро, кіно, в торговельному центрі, у McDonalds. Влаштовували фотосесії поблизу приймальної комісії і насичене життя в гуртожитку стало частиною усього. Це було незабутньо, неочікувано, радісно та вперше.

DSC_0586

Слухачі Літньої школи показують міста, звідки вони приїхали

На календарі 26 червня. Кінець літа. Проте за вікном знову мрячить дощ, і ми востаннє ідемо на пари. Чомусь було сумно. Напевне, тому, що під час перебування в Києві знайомі стали друзями. Наша група отримала набагато більше ніж знання – справжніх однодумців та чудових товаришів. Сльозинка, яка промайнула в очах кожної дівчини стала підтвердженням того, що ми єдина, новоутворена, дружна родина. Я ніколи не забуду Максима, котрий неймовірно любить фотографуватися, Ангелінку, яку ми називали “Горлівкою” (бо вона з м.Горлівки), Богдану, що показала справжній приклад старанного навчання, Анюту, котра стала яскравим вогником у нашій компанії, Марту, філософські роздуми якої нікого не залишать байдужим, Владу, що постійно інформувала нас у всіх сферах мистецтва. Кожен з них доповнював одне ціле – Літню школу. Можливо, і Київ неохоче відпускав друзів, бо погода знову стала холодною.

Попри всі зміни температури в повітрі, ми зуміли підтримувати високу шкалу позитиву нашого насиченого життя, зафіксувавши це яскравими кадрами.

DSC_0018 DSC_0281 DSC_0050 DSC_0338 DSC_0588 DSC_0555 DSC_0584 DSC_0528 DSC_0541 DSC_0540 DSC_0539 DSC_0537 DSC_0582

“Літня школа показала нам, що справжня дружба існує”.

IMG_2700Марта Кононович, слухачка Літньої школи-2014:

“Ось і настали наші останні щасливі дні червня. Але для нас, уже одинадцятикласників, це не просто кінець місяця, а й закінчення Літньої школи.

Цікаві й оригінальні заняття, захопливі й жваві пари, пізнавальні екскурсії – це ще не все, що подарували нам стіни Університету. Окрім цього, кожен, хто побував на курсах, відкрив для себе щось нове: знання, друзів, однодумців та безцінний досвід.

Дякуємо організаторам і викладачам Літньої школи за яскраве проведення наших вихідних вечорів.

От і вчора наш маленький чудовий колектив побував у кінотеатрі на мультику «Як приборкати дракона-2». Мультфільм був таким добрим, чистим, казковим, що хотілось увесь час спостерігати за віражами драконів і насолоджуватись інтригою сюжету.

Як і мультик, Літня школа показала нам, що справжня дружба існує.

Тож дякуємо курсам за нагоду реалізувати свій вільний час, отримати знання, знайти однодумців, а також провести чудово і незабутньо час!”

page IMG_2690 DSC_0896

 

Не тільки прочитати, а й переглянути”Лісову пісню”

ан_ка

Моісеєва Анна – слухачка Літньої школи

22 червня слухачі Літньої школи та факультету навчання іноземних громадян спільно здійснили похід до Національної опери на перегляд «Лісової пісні». Своїми враженнями поділилася слухачка Літньої школи Анна Моісеєва:

«Для нас, вихованців Літньої школи, проминули останні вихідні в Києві.
Після чергового напруженого тижня ми вирушили до Національної опери на перегляд балету за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
Було зрозуміло, що автори балету поставили завдання найточніше передати зміст твору, відтворити в музиці й хореографії емоційний колорит, зберегти головні образи та сюжет, у якому реальне переплітається з казкою.
Танець – це пульс, биття твого серця, твого дихання. Це ритм твого життя. Це вираз у часі й русі, у щасті, радості, смутку і заздрості.
Так ми поринули в казку балету, де «літали» балерини, де було відчутно кожен подих, напругу, було видно кожен м’яз і рух героя. Тільки за допомогою танцю можна розповісти історію без слів, тільки рух, емоції й політ.
Вечір був прекрасним і ми ще довго не могли оговтатися від тих переживань, якими перейнялися під час перегляду балету. Танець – поема, у ній кожен рух – слово. І так ми розшифрували драму Лесі Українки «Лісова пісня», пізнали її зі всіх сторін, перегорнули кожну її сторінку…
Щира вдячність усім організаторам, що створили наш вечір незабутнім і, справді, довершеним закінченням занять Літної школи». 

IMG_7978

IMG_7984

ZtZXF2NSjpI gFmD780410c KXQM5MWNLhc IMG_7992 RjEUeCzgkOg Ygx657Lk454IMG_7987 IMG_7990 IMG_7992 IMG_7986 IMG_7973

Леонід ГУБЕРСЬКИЙ: «Ми оперативно відреагували на нагальну потребу сьогодення — відкрили факультет інформаційних технологій»

“Урядовий кур’єр”
http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/leonid-guberskij-mi-operativno-vidreaguvali-na-nag/

guber

Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід ГУБЕРСЬКИЙ

Непроста ситуація в країні вносить корективи навіть у давно вивірену послідовність освітянського життя. Як пройде ЗНО в східних областях? Чи вдасться добратися до пунктів тестування на материковій Україні кримчанам? Як загалом події, що стрімко змінюються, вплинуть на вступні перегони та майбутнє студентської спільноти? 

Ці та багато інших питань непокоять тисячі українських родин. Тим часом саме освітянам вдавалося чи не найефективніше відповідати на останні виклики часу. Підтвердженням тези, що будь-які проблеми не стають на шляху тих, хто готовий їх розв’язувати, стала і наша розмова з ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка академіком Леонідом Губерським, який також кілька років поспіль очолює Спілку ректорів вищих навчальних закладів України.

—  Леоніде Васильовичу, суспільство потроху звикає не чекати вказівок, а брати відповідальність за все, що відбувається в країні. Веду до того, що університет, здається, чи не першим відреагував на проблему студентів-біженців з анексованого Криму.

— Так, ми одразу заявили про готовність прийняти студентів кримських вишів, які вирішили продовжити навчання на материковій Україні. Тож у квітні першими приймали групу з 67 осіб. До речі, серед них було майже десять студентів Чорноморської філії Московського університету імені М. В. Ломоносова. Зайве розповідати, як потрібна підтримка молоді, яку обставини змусили посеред навчального року залишити свої виші, налагоджений побут. Тому зробили все можливе, щоб пом’якшити їхні випробування. Без зволікань, у день прибуття, всіх поселили в гуртожитки, зарахували як студентів на відповідні факультети. Адже час для них нині золотий — треба надолужувати розбіжності в навчальних програмах. Тож на керівників факультетів поклали завдання організації додаткових консультацій і занять. Не було зволікань і з призначенням стипендії — за домовленістю з Міносвіти її виплатили з університетських коштів.

Згодом зібрали всіх, щоб з’ясувати, які проблеми ще не вдалося розв’язати. На зустріч запросили голову профільного Комітету Верховної Ради Лілію Гриневич, заступника міністра освіти і науки Павла Полянського. Натомість прозвучали тільки слова подяки. Те ж саме казали і студенти, які приїхали пізніше, нині їх у нас 172. Чекаємо також і на майбутніх першокурсників. Я впевнений, допоки на півострові є люди, які визнають себе українцями, а ми готові і як держава, і громадяни підставити їм плече, доти Крим буде українським.

—  Відомо, що не всім студентам, які вирішили переїхати на материк, у кримських вишах йшли назустріч, навіть довідки не видавали. У свою чергу і наша державна бюрократична машина так швидко ще не здатна спрощувати життя громадянам…

— Насправді, розуміння ми зустрічали повсюдно. Скажімо, як голова Спілки ректорів я надіслав листи до Верховної Ради та Міносвіти, щоб саме за спрощеною системою відбулася реєстрація місця проживання всіх новоприбулих студентів, а також до Міноборони, які мали поставити військовозобов’язаних на облік. Приклад відкритості влади показав голова Державної міграційної служби Сергій Радутний, який після спілкуваннями з нашими новоприбулими студентами підписав розпорядження про подальшу їх реєстрацію на основі довідок з вишів.

Ми не поділяємо студентів на своїх і чужих, допомагаємо всім, хто цього потребує. Так, організували зустріч студентів київських вишів, які мають постійне місце проживання в Криму, з юристами, щоб вони розтлумачили особливості застосування закону про статус окупованих територій.

—  Тепер навіть найзатятіші скептики визнають правильність створення в університеті Військового інституту. Чи зростатиме його роль у кадровому забезпеченні наших Збройних сил?

— Ми надавали і надаємо цьому структурному підрозділу великого значення. Нинішня ситуація показала, на чиєму боці була правда. Адже торік Міноборони мало намір взагалі ліквідувати військові інститути, і на наш замахнулися. Тоді довелося довго переконувати високопосадовців, хоч, на жаль, змогли відстояти тільки 12 місць набору за держзамовленням. Те саме було і зі спеціальним факультетом підготовки офіцерів запасу на базі інституту, куди вступають студенти з третього курсу не лише нашого, а й із 31 вишу Києва.

Тому нині від Спілки ректорів вищих навчальних закладів ми звернулися до керівництва країни з проханням відновити не тільки військові кафедри при вишах, де їх ліквідували, а й підготовку з тих напрямів і спеціальностей, які потребують нині Збройні сили, зокрема йдеться й про медсестер запасу. Більше того, вважаємо, слід повернути військову підготовку і у школи. До речі, поки звернення розглядається, ми підтримали ініціативу нашого студентського парламенту і відкрили в університеті курси з підготовки медсестер запасу. Наостанок додам, що цього року прийом до Військового інституту збільшено до 200 місць.

—  Які ще новації вирізнятимуть цьогорічну університетську вступну кампанію?

— Після анексії півострова ми отримали лист від Земляцтва кримських татар у Києві з проханням започаткувати спеціальність «кримськотатарська мова та література і переклад». Його автори пояснили, що значна частина кримськотатарської молоді виявила бажання навчатися саме в Шевченковому університеті. Тож нині в Інституті філології відкрито таку спеціальність при кафедрі тюркології, на неї оголошено набір студентів. У цьому ж інституті вперше проводитиметься набір для вивчення шведської мови як основної.

Відреагували й на нагальну потребу сьогодення, яку загострила російська агресія, — створили факультет інформаційних технологій.

Загалом ми йдемо в руслі загальнодержавних правил прийому. Єдине, що залишили незмінним, користуючись нашим правом автономії, прийом документів до магістратури почнеться з 1 липня. Таким чином розвантажимо наші факультетські приймальні комісії. Адже очікуємо чергове значне поповнення. З року в рік набір сюди збільшується — крім власних бакалаврів, уже майже тисяча осіб з інших вишів торік виявили бажання продовжувати навчання саме в нас.

—  Справді, настають дні найвищого випробування для абітурієнтів та їхніх батьків. Хрестоматійними стали штурми приймальних комісій — їх не публікують тільки ліниві ЗМІ. Тим часом в університеті Шевченка фотокореспонденти такі кадри не ловлять…

— Ми одними з перших запропонували абітурієнтам подавати документи в електронній формі. За чотири роки цей процес на кожному факультеті відшліфовано бездоганно. Торік майже половина вступників пересвідчилася в цьому. Тож закликаємо й нинішніх абітурієнтів активно використовувати такий зручний формат подачі заяв. Однак не буде проблем і у прихильників паперового варіанту. Адже залучаємо до вступної кампанії майже 900 добре навчених співробітників, від яких вимагається відводити на обслуговування одного абітурієнта не більше 8—10 хвилин. Вони мають знати відповіді на всі запитання, які хвилюють вступників. Уже кілька років у цьому їм допомагають штаби студентського самоврядування по роботі з абітурієнтами.

Така робота дає відчутні результати. Скажімо, торік у нас було більше 43 тисяч заяв на 2250 бюджетних місць. Але ні черг, ні скарг не було. Це при тому, що на відміну від інших вишів, у нас в цей же час відбувається набір до двох коледжів, Військового інституту, Інституту державної охорони. А приймала комісія одна. Зазначу, що система університетського електронного документообігу відлагоджена так, що кожен абітурієнт, чи то молодший спеціаліст, чи бакалавр, чи магістр, бачить свій рейтинг на сайті університету в режимі реального часу. У такий спосіб ми робимо нашу приймальну кампанію максимально прозорою.

—  Як вважаєте, абітурієнт цього року університет не підведе?

— Ми знаємо, що в нас конкурс буде, бо він є постійно, попри високі вимоги. Скажімо, торік за максимальної кількості балів 800, на більшості факультетів на першій хвилі прохідний бал був не нижче 750.

До нас ідуть з найвищими балами за результатами ЗНО. І є багато охочих навчатися за контрактом. Але навіть мови немає про те, щоб зараховувати всіх підряд — не зможуть учитися. Найперше ми піклуємося не про кількість заяв, а про свій статус провідного навчального закладу країни, який добре відомий у світовому освітньому просторі. Про це свідчать відповідні рейтинги.

Таке визнання дуже потрібне, адже абітурієнти нині орієнтуються на якісну освіту, через те обирають наш виш. Бо знають, що тут є всі можливості стати конкурентоспроможним фахівцем: і викладацький склад найкращий у країні, і унікальні спеціальності є. Наприклад, 2010 року створили Інститут високих технологій. Цієї спеціальності не було в країні, вона на стику хімічних, фізичних, біологічних, математичних наук. Там дві третини викладачів — академіки, член-кореспонденти, провідні доктори наук з НАН України. Уявіть рівень цих випускників: на момент захисту дипломної роботи вони повинні мати опубліковану наукову статтю за кордоном. Ясно, що разом із керівником, бо це мають бути серйозні дослідження.

Наш університет став провідним закладом країни щодо магістерських програм. Йдеться навіть про те, що в перспективі магістрів буде більше, ніж бакалаврів. Тому ми не переймаємося кількістю, для нас головне набрати найпідготовленіших абітурієнтів.

—  Леоніде Васильовичу, можливо, на цьому тижні здійсниться давно очікувана подія — Верховна Рада ухвалить закон про вищу освіту. Чи все врахував цей документ?

— Ми брали активну участь у його обговоренні, а серед 900 зауважень і пропозицій є і від Спілки ректорів вищих навчальних закладів. Скажу так: у світі немає ідеальних законів і цей не буде ідеальним. Нам імпонує, що він спрямований на підвищення якості вітчизняної освіти. Адже головне завдання вищої школи, щоб наш випускник був конкурентоспроможним, щоб не говорили за звичкою, що наша освіта нижча за європейську. Це в принципі неправильно. Є різні університети як в Україні, так і в Європі. Там є такі, яким далеко до нас. Варто тільки проаналізувати результати міжнародних олімпіад, конкурсів, де переможцями стають українські студенти.

Так, ми програємо щодо матеріального забезпечення, але далеко не завжди за рівнем підготовки. От бідкаємося, що наші вчені і студенти виїжджають за кордон. Якби не їхній високий освітній та науковий рівень, то кому б вони там були потрібні? Але питання якості з порядку денного не знімається. Дуже важливо, що в законопроекті закладено створення Національного агентства якості вищої освіти — треба, щоб саме незалежний орган оцінював рівень підготовки і ця оцінка ставала надбанням усього суспільства.

Крім того, сподіваємося, що депутати підтримають й нашу позицію про те, що заробленими коштами університети мають вільно розпоряджатися, за наявності, зрозуміло, суворого контролю з боку держави. Нині кожну копійку ми випрошуємо, тож позбавлені оперативності у вирішенні нагальних питань щодо закупівлі обладнання, ремонтних робіт, наукових відряджень тощо. Тому дуже приємно, що на останньому засіданні Комітету Верховної Ради міністр освіти Сергій Квіт і Голова Комітету Верховної Ради Лілія Гриневич у цьому нас активно підтримали.

—  Сподіватимемося, що і ця перепона на шляху до європейського майбутнього буде подолана…

— Загалом ми ніколи не відділяли себе від європейського освітнього простору. Але межі зростання немає, це правда. Попереду велика робота. Ми надаємо великого значення розширенню наших зарубіжних контактів. Нині маємо угоди про співробітництво з 230 університетами світу, з них понад половина — європейські. Обмінюємося студентами, аспірантами, науковцями, викладачами, проводимо конференції, випускаємо спільні монографії. Скажімо, в Інституті філології вивчається 35 мов і навчальний процес забезпечують їх носії. Навіть у маленькій Македонії, в університеті Скопьє вивчають українську мову, а на нашій кафедрі славістики відповідно викладають македонську.

У нас навчається більше 700 студентів-іноземців із 40 країн. Сподіваємося, незабаром їх кількість значно зросте, бо відкриваємо англомовні програми, в тому числі й магістерські. Судячи з відгуків, і Європа до нас приїде по науку за таких умов. Тож рішуче вимагаємо від викладачів знання англійської, нові кадри набираємо тільки за такої вимоги. Водночас уже 4 роки працюємо за новою концепцією викладання іноземних мов, бо наша мета — кожен випускник університету повинен володіти іноземною мовою, без цього йому складно буде на фаховому ринку. Ми з оптимізмом дивимося в майбутнє, адже наш університет є осередком високоякісної освіти, науки, центром культури і духовності.

Наталя БОРОДЮК,
«Урядовий кур’єр» від 18 червня 2014 р.
http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/leonid-guberskij-mi-operativno-vidreaguvali-na-nag/

9 липня відбудеться вручення Свідоцтв абітурієнтам коледжів

Запрошуються випускники підготовчого відділення,
батьки та всі охочі
на урочисте вручення

Свідоцтв про нарахування додаткових балів
абітурієнтам Оптико-механічного коледжу та
Коледжу геологорозвідувальних технологій.

Урочистості відбудуться
9 липня  2014 року о 12:30

в ауд. 329
Червоного корпусу Університету

(вул. Володимирська, 60) 

До уваги випускників підготовчого відділення 2014 року!

Згідно з Правилами прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2014 році випускники, які успішно закінчили підготовче відділення в поточному році
мають право на першочергове зарахування.

Довідку про закінчення підготовчого відділення можна одержати в навчальній частині:
каб. 165 Головного корпусу Університету,

або замовити, щоб її надіслали поштою за тел. 044-239 -31 -08.

Ботанічні вихідні

DSC_093615 червня слухачі Літньої школи з викладачами історії України та математики Патриляком Б.К. та Волковицьким Д.Б. відвідали Ботанічний сад з екскурсією до Видубицької церкви, що на території саду.

Репортаж із місця події від Інни Мокродій: «Після другого насиченого тижня навчання слухачі Літньої школи вирішили відвідати Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка. Перш ніж перейти до загального опису флори, слід зазирнути у часи формування цього об’єкта природи.
Історія саду тісно пов’язана з історією створення Національної академії наук України. В.І. Липський – визначний вчений, знавець ботанічних садів світу став ініціатором створення у Києві подібного парку. Початковий план полягав у тому, щоб розбити комплекс на території Голосіївського лісу, проте цю ідею не було реалізовано. Восени 1935 р. за рішенням Київради Ботанічному саду було виділено ділянку землі в 117 га на Звіринці, а консультантом призначено того ж самого В.І. Липського. Труднощі будівництва полягали не тільки в недостатньому фінансуванні, але й у тому, що дві третини виділеної території були приватними володіннями, а процес відселення мешканців проходив довго та болісно.
Незважаючи на всі перешкоди, організаторам комплексу вдалося зібрати під відкритим небом близько 1050 видів рослин. У липні 1944 р. Ботанічний сад отримав статус самостійного підрозділу Національної академії наук, а очолив його всесвітньо відомий вчений-ботанік М.М.Гришко.
На сьогоднішній день комплекс входить до природно-заповідного фонду України, перебуває під пильною охороною, а його землі є пам’ятником історико-культурного значення.
За різноманітністю колекцій рослин, за масштабами території та рівнем проведення наукових досліджень Ботанічний сад є одним із провідних садів Європи.
DSC_0979Візитною карткою не тільки парку, але й всього Києва є бузковий сад, площею 2,45 га. У період цвітіння цієї небаченої краси до парку приходить дуже багато відвідувачів, щоб помилуватися довершеністю природи та вдихнути аромат цих дивовижних рослин. Усього в природі існує 28 видів бузку, а в сквері представлений 21 вид.
Квітучий сад троянд, загальна площа якого складає 3,5 га, не може нікого залишити байдужим. Насиченість кольорів в поєднанні з численними елементами ландшафту та архітектури (водограї та водойми) викликають незабутні враження. В експозиційній частині розарію представлені понад 150 кращих сортів різних садових груп: чайно-гібридних, витких, мініатюрних, паркових тощо.
Цікаво, що саме тут, у Ботанічному саду, у теплицях зростають такі види рослин, які вже зникли у природних умовах. Також багато рослин занесені до Червоної книги України.
Особливою родзинкою у природничому парку вважається колекція орхідей, яка перевищує 600 видів, форм та гібридів. На території саду є і Оранжерейний комплекс, де представлені всі групи квітів. Зокрема найбільшими є різновиди гладіолусів, лілій, тюльпанів, хризантем.
Завдяки великій території саду в ньому створено значні за площею спеціалізовані ділянки, на яких представлено флористичні комплекси з різних куточків Землі, а саме: представлено рослини Карпат, Криму, Середньої Азії, Далекого Сходу тощо.
Площа Національного ботанічного саду включає також і територію Видубицького монастиря.
Тут, біля Видубицького урочища, була переправа через Дніпро, де «видибали» за допомогою «дубів». Існує також версія, що Володимир Великий без жалю звелів знищити ідолів, що стояли на горі неподалік від княжого палацу, а колишнього покровителя княжої дружини Перуна – дерев’яного ідола з золотими вусами і посрібленою головою – утопити в Дніпрі. Перуна, прив’язаного до коня, виволокли до річки і кинули у воду. Проте важелезний ідол не потонув, а поплив за течією. Налякані язичники йшли берегом і зі сльозами благали: «Видибай, Боже». Місце, де Перун «видибав», тобто виплив – стали називати Видубичі, і перший київський митрополит Михаїл заснував там церкву.
Варто згадати також екскурсоводів групи. Обізнаний викладач історії Борис Казимирович не тільки розповідав учасникам про цікаві факти стосовно Ботанічного саду, а й допомагав орієнтуватися в заплутаних доріжках та алеях. Помічником екскурсії став викладач математики Дмитро Борисович, який невтомно, уже як два тижні відкриває Київ слухачам Літньої школи.
Фінальним етапом екскурсії була прогулянка березовим гаєм та липовою алеєю. Оскільки загальна площа природного комплексу сягає близько 130 гектарів, побачити усе за такий короткий час неможливо. Але це ні в якому разі не засмучує, а навпаки надихає ще раз відвідати найбільший сад Києва.
Учасники групи не тільки зуміли побачити рукотворну перлину живої природи, а й самі, не усвідомлюючи того, оздоровили своє тіло та надали йому сили на наступні трудові дні».

DSC_0886Ось враження від Анни Моісеєвої:
«Літня школа не дає часу сумувати. Кожного дня ми старанно вивчаємо предмети з викладачами, відкриваємо щось нове і непізнанне у своєму світі, а в неділю – відпочиваємо.
Так в один прекр асний вихідний, 15 червня, ми вирушили до Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка. Сад входить до природно-заповідного фонду України, належить до земель природного та історико-культурного призначення. За різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території, рівнем наукових досліджень, посідає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів не тільки в Україні, а й усієї Європи.
Нам дуже пощастило, оскільки з нами був екскурсовод – Богдан Казимирович Патриляк, справжній знавець історії України. Він знав усе, про що ми запитували, він розповідав про сади, про храми і, звичайно, про Видубицький чоловічий монастир. З його уст усе звучало настільки захоплено, що хотілося, щоб він розповідав ще і ще.
Цікаво було не тільки нам, майбутнім студентам, а й ініціативному вчителю математики Дмитру Борисовичу, який разом з нами долучався до вивчення історії міста Києва.
До речі, підіймаючись до монастиря крутими стежками, ми спостерігали не тільки за флорою, а й за фауною. Ось так, просто дерев, стрибали білочки, і, що цікаво, вони не втікали одразу, як бачили людей, а здавалося, що вони позували нам просто перед камерами.
А ще ми були на тій частині саду, де квітнуть тільки троянди: червоні, білі, рожеві, бордові, багряні, жовті – і все це створювало неповторний, п’янкий аромат нашої мандрівки…
Дякуємо всім, хто заповнив наш вихідний просто шаленими враженнями та неповторним настроєм!»

 DSC_0851 DSC_0987 DSC_0974 DSC_0954 DSC_0859 DSC_0939 DSC_0855

Слухачі Літньої школи в Музеї історії Університету

DSC_0627Другий робочий тиждень Літньої школи розпочався з відвідування Музею історії Університету.

10 червня після пар наші слухачі в супроводі викладачів Загороднюк Т.С. та невтомного Волковицького Д.Б. вирушили до Червоного корпусу нашого Університету, де їх привітно зустріла та провела цікаву екскурсію співробітник Музею, кандидат історичних наук Круглова Людмила Борисівна.

Експозиція Музею розташована в приміщенні колишньої католицької церкви, що існувала в Університеті в ХІХ столітті, вона є частиною того цінного матеріалу, який відображає шлях розвитку Київського університету як важливого центру підготовки кадрів науки, освіти та культури.

Наші слухачі, абітурієнти Університету, познайомилися з історією та славетними традиціями провідного навчального закладу України і були надзвичайно вражені оглядом таких раритетів, як: форма студента Університету Св. Володимир, годинник з приймальної першого ректора Михайла Максимовича, глобус зоряного неба поч. ХХ ст., особисті речі й нагороди видатних студентів та викладачів Університету та багато-багато іншого.

Після екскурсії відвідувачі у супроводі завідувача підготовчого відділення Ляшенко І.В. походили коридорами Головного корпусу, оглянули навчальні аудиторії та внутрішній дворик.

Усі були дуже задоволені та ще більш переконалися в правильності свого непростого вибору: бути студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Текст: Олена Сапожнікова
Фото: Інна Мокродій

DSC_0625 DSC_0628 DSC_0630 DSC_0704 DSC_0749