Новини

Абитуриенты Института журналистики испытали свои силы

DSC_087415 мая в Главном (Красном) корпусе Университета слушатели подготовительного отделения – абитуриенты Института журналистики – имели возможность испытать свои силы и окончательно определиться с будущей профессией. В этот день для них был воссоздан один из самых сложных этапов конкурса творческих способностей в Институт, а именно третий его этап – собеседование, когда поступающий должен продемонстрировать знания и умения в доказательство его готовности овладеть специальностью журналиста и способность исполнять творческие задания.

К первым двум этапам (тестовая работа для определения общей эрудированности поступающего и написание журналистского сочинения по результатам пресс-конференции) слушатели готовились в течение учебного года. И благодаря старательному труду в аудиториях с опытными преподавателями, представление  относительно этих двух этапов творческого испытания у слушателей сформировалось.

Собеседование было смоделировано при помощи руководителя пресс-центра Университета, заслуженного журналиста Украины Мищерской Н.А. и доцента кафедры международной журналистики Института журналистики Гресько О.В. Для слушателей подготовительного отделения такая форма работы нова, но по окончанию собеседования стало понятно, насколько она необходима и эффективна, поскольку слушатели ощутили истинную атмосферу творческого испытания, имели возможность выразить свои мысли относительно выбранной профессии, лишний раз убедиться в правильности своего выбора, избавиться от страха, ощутить в себе силы и уверенность перед вступительной кампанией.

DSC_0864 DSC_0860 DSC_0861 DSC_0862 DSC_0857 DSC_0854 DSC_0852 DSC_0850 DSC_0859 DSC_0863 DSC_0867 DSC_0893 DSC_0896 DSC_0888 DSC_0886 DSC_0880 DSC_0878 DSC_0897 DSC_0900 DSC_0902 DSC_0908 DSC_0889 DSC_0890 DSC_0849 DSC_0841 DSC_0839 DSC_0837

 

 

 

Абітурієнти Інституту журналістики випробували свої сили

DSC_087415 травня у Головному (Червоному) корпусі Університету слухачі підготовчого відділення – абітурієнти Інституту журналістики – мали змогу випробувати свої сили і остаточно визначитися з майбутньою професією. Цього дня для них було відтворено один з найскладніших етапів конкурсу творчих здібностей до Інституту, а саме третій його етап – співбесіду, коли слухач має продемонструвати знання і навички на доказ його готовності опановувати фах журналіста і здатність виконувати творчі завдання.

До перших двох етапів (тестова робота для визначення загальної ерудованості вступника та написання журналістського твору за результатами прес-конференції) слухачі готувалися впродовж навчального року. І завдяки наполегливій праці в аудиторіях із досвідченими викладачами, уявлення щодо цих двох етапів творчого випробування у слухачів сформувалося. 

Співбесіду було змодельовано за допомогою керівника прес-центру Університету, заслуженого журналіста України Міщерської Н.А. та доцента кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Гресько О.В. Для слухачів підготовчого відділення така форма роботи нова, проте по завершенні співбесіди стало зрозуміло, наскільки вона є необхідною і ефективною, адже слухачі відчули справжню атмосферу творчого випробування, мали змогу висловитися щодо обраного фаху, зайвий раз переконатися в правильності свого вибору, позбутися страху, відчути у собі сили та впевненість перед вступною кампанією.

 DSC_0839 DSC_0861 DSC_0878 DSC_0886 DSC_0864 DSC_0867 DSC_0889 DSC_0888 DSC_0890 DSC_0893 DSC_0880 DSC_0863 DSC_0857 DSC_0897 DSC_0896 DSC_0902 DSC_0908 DSC_0900 DSC_0862 DSC_0860 DSC_0859 DSC_0849 DSC_0850 DSC_0852 DSC_0854 DSC_0841 DSC_0837

 

 

 

 

 

 

Начало итоговой аттестации

DSC_0807В этом году итоговая аттестация слушателей подготовительного отделения стартовала значительно раньше прошлых лет. Это связано с тем, что сдача ВНО по украинскому языку и литературе была назначена на 24 апреля.

После сдачи первого обязательного экзамена у нас и в центрах ВНО слушатели подготовительного отделения приступили к тщательной подготовке к итоговым тестам по профильным предметам.

Так вот, с конца апреля – начала мая в нескольких группах, пяти- и восьмимесячного срока обучения, уже проведены итоговые аттестации по математике, химии, биологии, физике, географии, а также по иностранным языкам и истории Украины.

Абитуриенты естественно-математических и инженерно-технических специальностей по результатам успешной аттестации – а это получение не меньше 150 баллов по профильному предмету на итоговой аттестации, получают 5% к  общему рейтинговому баллу.

Оценивают знания наших слушателей преподаватели профильных факультетов и институтов: ННЦ «Институт биологии», ННИ «Институт геологии», Института высоких технологий, факультетов радиофизики электроники и компьютерных систем, географического, химического, механико-математического, физического, кибернетики. А мы ждем высоких результатов наших воспитанников!

Желаем успехов на итоговой аттестации и во время поступления на желаемые факультеты Университета!

Текст и фото: Елена Сапожникова

DSC_0787 DSC_0790 DSC_0792 DSC_0793 DSC_0785 DSC_0782 DSC_0780 DSC_0777 DSC_0799 DSC_0815 DSC_0833 DSC_0962 DSC_0960 DSC_0955 DSC_0910 DSC_0771 DSC_0772 DSC_0773 DSC_0775 DSC_0770 DSC_0767 DSC_0765 DSC_0764 DSC_0763 DSC_0762 DSC_0759 DSC_0758

 

 

 

 

 

 

Початок підсумкової атестації

DSC_0807Цього року підсумкова атестація слухачів підготовчого відділення стартувала значно раніше ніж у попередні роки, оскільки складання ЗНО з української мови й літератури призначено було на 24 квітня.

Після складання першого обов’язкового іспиту в нас та в центрах ЗНО слухачі підготовчого відділення розпочали ретельну підготовку до підсумкових тестів з профільних предметів.

Так, від кінця квітня – початку травня в кількох групах, переважно п’яти- та восьмимісячного терміну навчання, уже проведено підсумкові атестації з математики, хімії, біології, фізики, географії, а також з іноземних мов та історії України.

Абітурієнти природничо-математичних та інженерно-технічних спеціальностей за результатами успішно складеної атестації – а це здобуття не менше 150 балів з профільного предмета на підсумковій атестації, здобувають 5% до рейтингового бала.

Оцінюють знання наших слухачів викладачі профільних факультетів та інститутів: ННЦ «Інститут біології», ННІ «Інститут геології», Інституту високих технологій, факультетів радіофізики, електроніки і комп’ютерних  систем, географічного, хімічного, механіко-математичного, фізичного, кібернетики. А ми чекаємо на високі результати наших вихованців!

Зичимо успіхів у навчанні та під час вступу на омріяні факультети Університету!

Текст і фото: Олена Сапожнікова

DSC_0782 DSC_0780 DSC_0785 DSC_0775 DSC_0773 DSC_0772 DSC_0771 DSC_0764 DSC_0765 DSC_0767 DSC_0770 DSC_0763 DSC_0762 DSC_0759 DSC_0758 DSC_0777 DSC_0787 DSC_0799 DSC_0790 DSC_0792 DSC_0815 DSC_0793 DSC_0833 DSC_0962 DSC_0960 DSC_0955 DSC_0910

 

 

 

 

 

 

К теме Победы над нацизмом во Второй мировой войне

(доступно только по-украински)

А могла б летіти вільною зозулею…

 
Тучіна Анна

Тучина Анна, слушательница подготовительного отделения 2014/2015 у.г.

І не вистачить усіх слів у світовому словнику, усіх нот у музиці, усіх фарб у палітрі, щоб описати красу української жінки. Її сяючі карі очі, що в широкому полі на зможуть позмагатися з гарячим сонцем, її червоні щоки, що наче рум`яні яблучка так і манять припасти до них вустами, довга товста коса, поважний стан… Навіть розкинуті в полі, при роботі, усі вони різні: деяка схожа на загадкову мавку, що неначе вибігла з лісу і, заблукавши, вирішила залучитися до спільної роботи, інша – вельможна королева, яка навіть із серпом тримається гордо й поважно: її не нівечать ні зашкарублі мозолі, ні стомлене спітніле обличчя, ні скуйовджене волосся. А якими співочими іменами їх нарікають! Ганнуся, Марійка, Катруся, Надійка, Олеся, Наталка – ні імена, а мелодії, що хочеться наспівувати знову і знову. Єдине лише може затьмарити цю красу, спотворити її, загубити, замінити веселу посмішку на гримасу болю.

Після окупації Тернопільської області їхнє маленьке селище перетворилося на німецький штаб. Оскільки більшість населення складали жінки та діти, село не зазнало значних втрат – ніхто просто не був у змозі чинити опір. Окупанти у свою чергу, зазнавши такий «теплий» прийом, не стали сіяти хаос та витрачати патрони. Вони домовилися, що половина всього врожаю, який селяни раніше віддавали радянській владі, буде тепер віддаватися їм. Тоді й не буде жертв. Сільські голови порадилися та й вирішили піти на цей договір. Хтось назве це зрадою, але голова на плечах дорожча.

Леся вже давно помітила на собі його зацікавлений погляд, та вагалася глядіти у відповідь. Усе ж таки він один із них, загарбників. Олеся, як бачила це, завжди штовхала Лесю в бік – не смій-бо, погано це скінчиться. Вони завжди були разом, навіть жили в одній хаті, – Леся й Олеся, шерочка з машерочкою, дві синички, тільки балакучою завжди була Олеся. Вона знала усе на світі і завжди повчала Лесю та картала її за легковажність. «Тебе таку будь-який хлопець навколо пальця обкрутить та й дурепою з пузом на дорозі лишить. А до кого ти одразу побіжиш? До мене. І тоді я скажу тобі – я ж казала». І чогось Леся думала, що саме так воно й буде. І була рада, що подруга не кине її в біді.

Та вже занадто сильно обпікали щоки ті погляди, і не витримала Леся, і підвела очі, і потонула в тих синіх озерах. Хто ж міг подумати, що в нього наші очі, рідні, слов`янські. Йому не вистачає лише вишиванки та сопілки і танцюючих навколо мавок. Щось забриніло, заспівало на серці в Лесі, і в душі, з одного боку, настало довгождане полегшення, а з іншого, оселився якийсь невідомий раніше трепет.

Хтозна, скільки б ще тривало це глядіння, якби не зійшлися хмари і не пішов дощ. Хоча що він змінив? Навпаки, ця злива лише пришвидшила події, адже Леся не встигла отямитися, як опинилася біля нього. Холодні дощові краплі стікали по її щоці, шиї, мокра одежина неприємно прилипала до шкіри, коса важчала, наповнюючись вологою. Та дівчина не бігла нікуди. Наче прикута невидимими ланцюгами до його блакитних очей, вона тільки й могла, що поривчасто дихати, як після довгої та безперервної роботи в полі.

Далі все проходило, наче в дурмані. Він підвівся і звисока глянув на неї. Мабуть, хотів налякати, зберегти авторитет, та очі сміялись і видавали його. Не відаючи, що коїть, дівчина ніжно обхопила його обличчя руками і обережно, неначе доторкаючись до крихкого витвору мистецтва, провела пальцем по точених, наче з каменю вилицях, по тонких червоних губах. Обоє мовчали, підбираючи слова – тільки вона від розгубленості, бо зовсім не знала, що треба казати у таких ситуаціях і чи треба говорити взагалі, а він – підбираючи слова з чужої йому мови.

– Что ти от минья хочешь? – нарешті, холодно усміхаючись, сказав він. Леся на мить ще більше розгубилася, та не встигла навіть обдумати відповідь, як він прилинув до неї гарячим поцілунком, опаливши цим її змерзлі, у краплях дощу вуста.

Він чекав її кожного ранку біля віконця, а вона з першим сонячним промінням уже видивлялася його і прикладала руку до холодного ранкового скла, щоб через нього відчути тепло його довгих тонких пальців. Спочатку Олеся не помічала закоханих, та згодом їй стало цікаво, що це подруга робить на світанку біля вікна і, дізнавшись, почала час від часу буркотати на Лесю:

– Не буде добра від цього. Він же німець. Не цінитиме тебе. Таких, як ти, в нього сотня бути може. Думаєш, ти йому потрібна? Та ні! Зробить діло і покине тебе з пузом, отямитися не встигнеш, як збіжить, чи ще гірше – розстріляє. І тебе, і мене, і все наше село.

Та Леся, затьмарена новим, раніше невідомим, почуттям, не звертала уваги на дорікання подруги. Вона все частіше продовжувала, замість роботи, тікати з ним у ліс. Він завжди мовчав і просив лише «спьеть єщо». І Леся співала. Усі пісні вже виспівала, що знала, а він іще хотів.

Одного разу залежались вони в лісі до сутінків. Коли скінчилася остання пісня, Леся замовкла и подивилася на нього.

– Чи ти любиш мене?
Та він не розумів.
– Скажи. – і так сердечно додала: – Любиш?
Він відповів щось німецькою та усміхнувся. Дівчина посміхнулася у відповідь і обійняла його.
– Не покидай мене, чуєш? Я готова віддати тобі все, аби ти був зі мною єдиною, – і прилинула з коротким поцілунком до його щоки. Він лагідно посміхнувся:
– Что ти от минья хочешь?
– Я хочу, – прошепотіла Леся, – щоб ти був тим, хто вивчить мою мову лише заради того, щоб по-рідному сказати мені про свої почуття…

Тепла була ніч, зоряна. Страшно було, ніяково, але затишно і любо. Дерева стали їм стінами, темне небо – дахом, а м`яка трава – ліжком. І тільки сивий місяць був свідком їхніх почуттів. Та він не стане балакати зайвого…

На ранок дівчата відправилися до пральні забирати свіжу білизну. Олеся йшла на диво похмура та мовчазна, наче води в рота набрала. Тільки й примовляла: «Не треба було квапитися». Та Леся не звертала уваги. Сьогодні він від`їздить по справах, а потім повернеться і забере її. Він обіцяв. Щось довго казав по-німецьки, а в кінці поцілував. Та не прощальний то був поцілунок, а навпаки. Таким зазвичай запрошують до спільного родинного життя. Так здавалося Лесі, у це вона вірила.

А Олеся не вірила. Тому й примовляла:
– І чого ти поспішила? Що тепер робити, як на завтра пузо виростить?
Та Леся лише відмахувалася:
– Він забере мене, як приїде.
– Ха, сподівайся.
– Забере! – стояла на своєму дівчина. – Ось побачиш!
– А як не забере?
– Обов’язково забере.
– А як ні? – сердито подивилася на Лесю дівчина. – Що з дитиною робити будеш? Сама не прогодуєш, та й знаєш, як про таких, як ти, самотніх матусь, кажуть?
– Нема ще ніякої дитини, – прошепотіла Леся, – і не буде, може, й зовсім.
– Не може таке пройти без наслідків. Дурна ти просто.
– А ти в нас найрозумніша? – зло кинула до неї Леся. Подруга замовкла.

Ще деякий час панувала мертва тиша.

– Щаслива ти, Лесько. Дітей можеш мати, – тихо зітхнула Олеся, складаючи чисті сорочки. – І не цінуєш цього. А у нас ще на роду безпліддя написане.

Лесі стало ніяково. Вона не знала про це. Хоча, з іншого боку, чому їй повинно бути ніяково? Шкода Олесю, так. Та що вона може зробити? І не буде в неї ніякої дитини. Що це за небилиці. На дитину батьки спочатку моляться, і вже потім її отримають. А від простої любові нічого не буде.

Пройшов тиждень. Від нього не було ніяких новин. Леся все ще кожного ранку прикладала долоню до вікна, чекаючи на нього. Та марно.

Вона стала повнішати. Це помітила Олеся і спитала, коли в дівчини останнього разу була кров. Леся не могла пригадати. Можливо, ще до його від`їзду. І, врешті, яке це має значення? Ну є кров, ну немає. Що в цьому такого дивного? Подруга лише хитала головою і зітхала. «Добігалася», – каже.

Пройшло більше місяця, літо змінила осінь, час збирати врожай. Леся почала помічати, що їй усе тяжче дається звичайна робота, усе частіше темніє в очах, а сніданок так і проситься назад. Малі стали й спідниці.

– Що зі мною, Олесенько? – злякано спитала вона ввечері. – Невже справдилося те, про що ти казала?
Та Олеся лише мовчала, відводячи очі, бо не могла навіть промовити заповітне: «Я ж тобі казала». Леся зблідла.
– І що тепер? – її голос дрижав.
– Не знаю.
– Я не можу його народити, це ж ганьба.
Олеся мовчала.
– Чого ти мовчиш?! – крізь сльози закричала Леся. – Уперше нема чого порадити? Куди мені дівати те чортеня, що засіло всередині?!
Дівчина похолола й злякано подивилася на подругу:
– А як ти збираєшся здихатися його?
– Як не буде виходу, сама вб`юся, та не стану посміховиськом!
– Це ж плід твого кохання з тим німцем! Чи ти вже зневірилась у його вірності і не чекаєш його повернення?
Леся відвела погляд:
– Інші солдати кажуть забути про нього, що відправили його далеко служити і надовго.
– І що тепер? Чоловік утік, так одразу треба вбивати невинну дитину?! – люто крикнула Олеся і припала до ніг подруги. – Не вбивай, прошу. Народиш, разом виростимо. Що ми, не зможемо? А на інших байдуже. Наша буде дитина, чесна і добра, чемна і порядна.
– Ти що! – підвелася Леся. – Де це чувано, щоб дві баби дитину ростили? Та вона без чоловічої руки зовсім розпуститься! Тим паче, у тебе ж твій Левко є, чи ти забула? Як ти його заради чужої дитини покинеш?
Олеся замовкла та сіла:
– Роби, що хочеш. Для мене всі діти чужі будуть. Бо рідних ніколи не матиму…

Та Леся вже не чула. Вона бігла, що є сили, бігла туди, куди очі глядять. Пробігла широкий степ, пробігла ліс з високими деревами, пробігла струмок, гай. Бігла боса, відчуваючи під ногами м’яку траву, і це відчуття забивало їй горло камінням, душило її від уже болючих та нестерпних спогадів тієї фатальної ночі. Вона ненавиділа себе за те, що вчинила, Олесю, за те, що не вберегла та не попередила, місяць, за те, що мовчки дивився. Ненавиділа та проклинала всіх. Усіх, окрім нього.

Зупинилася на краю прірви. Холодний вітер обдував її тонку білу сорочку і довге розплетене волосся. Серцебиття злилося з думками і шумом вітру. Кому вона тепер потрібна із цією клятою дитиною? Ніхто заміж не візьме, ніхто більше теплих слів не скаже. Усі дивитимуться косо і говоритимуть за спиною. А як народить, то кому віддасть? Нікому чужа дитина не потрібна. Нікому.

Леся опустила голову. Синя річка дивилася на неї його поглядом. Вона одразу згадала, як вперше підійшла до нього, як співала йому в лісі, які теплі почуття він їй подарував, як зробив її по-справжньому щасливою. І в один момент дівчина зрозуміла, що останнє, що вона бажатиме бачити в житті – це його блакитні очі, якими зараз дивиться на неї вода.

І Леся згодна потонути в них. Щоб вони, а не людська зневага, поглинули її. Її і те прокляття, що вона виношує в животі. Адже вони тепер нікому вже не принесуть щастя.

Легко підхопив Лесю вітер, легко прийняла вода. Настільки легко, що ні на ранок, ні наступного тижня не було її знайдено. День-два в селі погомоніли, поплакали, позітхали і забули. Тільки Олеся все ще кожного вечора приходила до річки і, ніби в передсмертній агонії, просила Лесю віддати їй дитину. Селяни і солдати уже звикли до нічних завивань з-за лісу. Та одного дня вони просто скінчилися. Мовляли, що забрала Леся Олесю. Та брехня це. Не до того їй було. Адже вона була щаслива, потопаючи в його блакитних очах…

 

 

 

Последняя в этом учебном году ярмарка профессий в Згуровском РЦЗ

image2212 мая своим участием в ярмарке профессий в Згуровке подготовительное отделение, сектор информационного обеспечения и колледжи Университета завершили работу в этом учебном году по профориентации со старшеклассниками Киевской области.

В ярмарке профессий Згуровки наши подразделения принимали участие не впервые, и всегда от работы в этом районе получали большое удовлетворение и результаты. В первую очередь, привлекает организация этого мероприятия со стороны администрации центра занятости: торжественность, слаженность в работе, ответственность, а также большая любовь и уважение к своему старшекласснику.

Так и на этот раз, в актовый зал районной госадминистрации были приглашены старшеклассники Згуровской гимназии, общеобразовательной школы и профессионального лицея, в общей сложности, больше ста выпускников 9, 10 и 11-х классов, учебные заведения Киева и Згуровского профессионального лицея.

Напутственное слово старшеклассникам взяли глава Згуровской госадминистрации В.Мозговой и его заместитель. Их выступления придало мероприятию торжественности и важности, поскольку сейчас в непростых социальных и политических условиях, сложившихся в Украине, очень важно морально поддержать молодежь, помочь ей выбрать будущее, определиться с профессией, которая даст возможность реализовать свои силы во благо общества и принесет удовлетворение и материальный достаток.

Старшеклассники Згуровки радушно встречали представителей Университета. На этот раз группа десятиклассников Згуровской гимназии живо интересовалась Летней школой, подготовкой к ВНО и к творческому конкурсу, формами работы на следующий учебный год.

Приглашаем на обучение всех, кто хочет получить качественное образование, приобщиться к традициям Университета и, наконец, стать нашим студентом!

Текст: Елена Сапожникова
Фото: Роман Баницкий

image(42) image(32) image(31) image image(21) image(22) image(1)

 

 

 

 

 

 

 

Останній цієї весни ярмарок професій у Згурівському РЦЗ

image2212 травня участю в ярмарку професій у Згурівці підготовче відділення, сектор інформаційного забезпечення та коледжі університету завершили профорієнтаційну роботу зі старшокласниками Київщини в цьому навчальному році.

У ярмарку професій Згурівки наші підрозділи брали участь не вперше, і завжди від роботи в цьому районі Київщини одержували велике задоволення й результати. У першу чергу, приваблює організація цього заходу з боку адміністрації центру зайнятості: урочистість, злагодженість в роботі, відповідальність і велика любов та повага до свого старшокласника.

Так і цього разу до актової зали районної держадміністрації було запрошено старшокласників Згурівської гімназії, ЗОШу та професійного ліцею, загалом більше ста випускників 9, 10 та 11-х класів, навчальні заклади Києва та Згурівського професійного ліцею.

Напутнє слово старшокласникам узяв голова Згурівської райдержадміністрації В. Мозговий та його заступник, що надало заходу урочистості й важливості, оскільки зараз в непростих соціальних та політичних умовах, що склалися в Україні, дуже важливо морально підтримати молодь, допомогти їй обрати майбутнє, визначитися з професією, що дасть можливість реалізувати свої можливості на користь суспільства й принесе задоволення та матеріальне забезпечення в житті.

Старшокласники Згурівки радо вітали представників Університету, оскільки вже неодноразово із нами зустрічалися. Цього разу група учнів-десятикласників зі Згурівської гімназії жваво цікавилася Літньою школою, підготовкою до ЗНО та творчого конкурсу, формами роботи на наступний навчальний рік.

Запрошуємо на навчання всіх, хто хоче здобути якісну освіту, долучитися до традицій Університету і, врешті, стати нашим студентом!

Текст: Олена Сапожнікова
Фото: Роман Баницький 

 image(42) image image(32) image(31) image(1) image(21) image(22)

 

 

 

 

 

 

28 мая состоится вручение Свидетельств выпускникам подготовительного отделения

Торжественное вручение Свидетельств с дополнительными баллами выпускникам подготовительного отделения
(инженерно-технических и  естественнонаучных специальностей)

состоится 28 мая 2015 года в 16.00

в ауд. 329 Красного корпуса Университета (ул. Владимирская, 60) 

Приглашаем Вас с родными и друзьями!

От мечты к реальности через качественное образование

image(61)Кто в детстве не хотел скорее повзрослеть? А кто не мечтал, что когда подрастет, то обязательно станет смелым космонавтом, хрупкой балериной или волшебной актрисой, фантастическим шеф-поваром, или гениальным писателем? Конечно же, не один маленький мечтатель вдохновенно моделировал свое будущее в собственном воображении. Показательно, что счастье и успех в тех незрелых планах неразрывно связывали – правильно! – с избранным родом занятий. Затем, рано или поздно, в жизни каждого индивида наступает момент воплощения своей мечты в реальность, и решающую роль здесь играет выбор специальности.

Современный мир стремительно прогрессирует, поэтому не удивительно, что из года в год одни профессии сокращаются в спросе или вообще исчезают, другие же, в свою очередь, появляются, актуализируются, развиваются. На этом этапе очень важно сориентировать юное поколение, что б никто не ошибся, подавая документы на поступление в той или иной вуз. Одним из результативных способов, помогающих определиться с нелегким выбором, является ярмарка профессий. Как показывает практика, для абитуриентов нет ничего лучшего живого общения с представителями учебных заведений, так называемого интерактива, режима «вопрос-ответ».

Хорошо, что такая практика существует, и, в частности, Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко может принимать в ней участие.

STA40028Так, на днях, а именно: 23, 24 и 28 и 29 апреля представители подготовительного отделения, сектора информационного обеспечения и колледжей Университета (геологоразведочного и оптико-механического) приняли участие в ярмарках профессий Броваров, Сквиры, Борисполя, Ставыща и Обухова Киевской области. Эти мероприятия собрали свыше 1000 учащихся 8-10 классов школ перечисленных районных центров и близлежащих к ним сёл.

На дворе уже властвует весна, и лето тоже не будет долго медлить, поэтому детям, серьезно задумывающимся о будущем поступлении и успешной сдаче ВНО, очень важно уже сегодня решить, как с пользой провести несколько следующих теплых месяцев и не только.

Так, для категории учеников 8-10 классов Университет предлагает разнообразные формы подготовки к обучению в вузах, в том числе сдаче ЗНО. Учитывая вопрос местожительства, загруженности в школе, свободного времени, предлагаются такие виды работы, как летняя школа, летние курсы, вечерняя и субботняя формы, а также новые предложения относительно интенсивного обучения на зимних и весенних каникулах.

Добро пожаловать к нам на обучение!

Текст: Алина Карбан

Борисполь (фото Д.Волковицкий, Е.Сапожникова, А.Карбан)
image(62) image(55) image(54) image(51) image(45) image(42) image(24) image(31) image(34) image(41) image33 image(4) image(6) image(14) image22

Бровары(фото В.Знайда, А.Карбан)
20150423_131143 20150423_131358 20150423_131500 20150423_131030 20150423_130905 20150423_130615 20150423_130557 20150423_125747 20150423_130243 20150423_130340 20150423_133501 20150423_131901

Ставыще (фото Е.Сапожникова, А.Карбан)
image image(63) image(62) image(52) image(43) image(24) image(22) image(13) image222 image(1) image(2) image(12)

Обухов (фото И.Морозова)
STA40029 STA40022 STA40018 STA40003 STA40006 STA40010 STA40012 STA40001

 Сквыра (фото И.Морозова)
IMG_20150423_120434 IMG_20150423_120229

 

 

 

 

 

 

Від мрій до реальності через якісну освіту

image(61)Хто в дитинстві не хотів скоріше подорослішати? А хто не мріяв, що коли підросте, то обов’язково стане, наприклад, сміливим космонавтом, тендітною балериною або чарівною актрисою, фантастичним шеф-кухарем, чи навіть геніальним письменником? Еге ж, не один маленький мрійник натхненно моделював своє майбуття у власній уяві. Показово, що щастя й успіх у тих незрілих планах нерозривно пов’язувалися із правильно, ба більше, – до душі обраним родом занять. Відтак, рано чи пізно в житті кожного індивіда настає момент утілювати свої мрії в реальність, і вирішальну роль тут відіграє вибір фаху.

Сучасний світ стрімко прогресує, тому й не дивно, що з року в рік одні професії зменшуються в попиті або ж узагалі зникають, інші ж, у свою чергу, з’являються, актуалізуються, розвиваються. На цьому етапі дуже важливо зорієнтувати юне покоління, аби ніхто не схибив, подаючи документи на вступ до того чи іншого вишу. Одним із дієвих способів, що допомагає визначитися з нелегким вибором, є ярмарки професій. Як показує практика, найсприятливішим для абітурієнтів є живе спілкування, інтерактив, режим «питання-відповіді» з представниками навчальних закладів.

Добре, що така практика існує, і, зокрема Київський національний університет імені Тараса Шевченка, може брати в ній участь.

STA40028Так, днями, а саме: 23, 24, 28 та 29 квітня представники підготовчого відділення, сектору інформаційного забезпечення та коледжів Університету (геологорозвідувального та оптико-механічного) взяли участь у ярмарках професій Броварів, Сквири, Борисполя, Ставища та Обухова Київської області. Заходи зібрали понад 1000 учнів 8-10 класів шкіл перелічених районних центрів та прилеглих до них сіл.

Надворі вже панує весна, і літо теж не буде довго баритися, тому дітям, що серйозно задумуються про майбутній вступ й успішне складання ЗНО, дуже важливо вже сьогодні вирішити, як із користю та задоволенням провести кілька наступних теплих місяців і не лише. Так, для категорії учнів 8-10 класів Університет пропонує різноманітні форми підготовки до навчання у вишах й екзаменаційних випробувань, у тому числі ЗНО. Врахувавши питання місця проживання, завантаженості в школі, вільного часу, пропонуються такі види роботи: літня школа, літні курси, вечірня й суботня форми, а також нові пропозиції щодо інтенсивного навчання на зимових та весняних канікулах. Це лише невелика частина переваг та пропозицій, що може дати Університет Шевченка, тож стежте за новинами на нашому сайті.

Ласкаво просимо до нас на навчання!

Текст: Аліна Карбан

Бориспіль (фото Д.Волковицький, О.Сапожнікова, А.Карбан)
image(62) image(55) image(54) image(51) image(45) image(42) image(24) image(31) image(34) image(41) image(14) image(6) image(4) image33 image22

Бровари(фото В.Знайда, А.Карбан)
20150423_131143 20150423_131500 20150423_131358 20150423_131030 20150423_130905 20150423_130615 20150423_130557 20150423_130340 20150423_130243 20150423_125747 20150423_133501 20150423_131901 20150423_131225

Ставище (фото О.Сапожнікова, А.Карбан)
image image(63) image(62) image(52) image(43) image(24) image(22) image(13) image(12) image(2) image(1) image222

Обухів (фото І.Морозова)
STA40029 STA40022 STA40018 STA40012 STA40010 STA40006 STA40003 STA40001

 Сквира (фото І.Морозова)
IMG_20150423_120434 IMG_20150423_120229