Від провінціалки до киянки – одна мрія

Косякова Наталя

Наталія Косякова, м. Комсомольськ, слухачка Лекторію під час весняних канікул – 2014

Кажуть, усе пізнається в порівнянні? Справді, єдиний спосіб тверезо оцінити ситуацію – це поставити її поряд з іншими, іноді зовсім протилежними. От, наприклад, провівши чудових 18 років у невеликому містечку Комсомольську на Полтавщині, я вирішила випробувати долю у величному й неосяжному Києві.

Чудовим приводом для експерименту став весняний лекторій на підготовчому відділенні Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Я вагалася до останнього: чи привітає мене велике місто, чи знайдеться для мене місце в найпрестижнішому університеті, чи, зрештою, на правильному я шляху? Як приємно було розвіяти власні сумніви! За вісім днів весняного лекторію я отримала нові знання, знайшла нових друзів, яскраво й насичено провела час у столиці, а тому переконалася, що мрії здійснюються!

Хочу від імені всієї нашої групи У-10 (тих, хто були слухачами лекторію) подякувати вже, сподіваємося, рідному Університету за незабутні канікули. Ми дуже сумуємо за нашим гуртожитком № 13, що за цей тиждень встиг стати для нас другою домівкою.

Тож, повернувшись додому й ретельно зваживши «до» і «після», урешті, я постала перед вибором: залишити все як є і насолоджуватися непохитною нудною стабільністю в рідному містечку чи замахнутися на щось більше, поставивши на карту все. Після відвідання лекторію віра у свої сили зросла, а мета зміцніла у стократ. Звісно, це ще не вступ до омріяного вишу, але великий крок до нього. На власному досвіді я переконалася, що мрія ближче ніж здається, треба лише докласти трохи зусиль. Бо коли постає питання змінювати курс чи ні, не треба вагатися: життя занадто коротке, щоб прожити його нещасливо!