Ну хто не переймався долею Наталки Полтавки, читаючи однойменний твір Івана Петровича Котляревського? Ну хто не захоплювався розумною, працьовитою, моторною дівчиною-красунею? Ну хто не бажав їй щастя? Ну хто не пишався Наталчиним прагненням бути вільною у шлюбі з коханим Петром?

Так, «малоросійська опера на дві дії» нікого не залишала байдужим, не залишає й дотепер. А історії цього кохання майже двісті років, оскільки написана вона була в 1819 році, того самого року почалася й сценічне життя цього твору.

«Я сам 33 роки слухав “Наталку”, – говорив видатний актор і режисер ХІХ ст., виконавець ролі Виборного, Іван Карпенко-Карий. – Багато води утекло в море забуття… тисячі драматургічних п’єс спочивають вічним сном, забуті навіки, а “Наталку” вивчили напам’ять мало не всі слухачі… У чому сила п’єси, у чому її чаруюча душу краса?»

На ці та інші запитання після перегляду вистави в Національній опері України, який стався 6 червня 2015 року, спробували відповісти слухачі Літньої школи.

«Наталка Полтавка» – серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання, про стосунки між простими людьми, написаний народною розмовною мовою та прикрашений народними піснями.

Текст: Олена Сапожнікова
Фото: Наталка Ящук, Едгарко Саргсян