Tag Archives: лисенко

Вистава на честь ювілею М.Лисенка

20 жовтня 2012 року відбулася надзвичайна подія, пов’язана з ювілеєм Миколи Віталійовича Лисенка. На честь цього свята музична школа № 26, вирішила поставити одну з його дитячих опер під назвою «Коза-Дереза» (1888). Усім добре відомий твір про вередливу гостророгу Козу, яка оселилася в Лисиччиній хатині та лякає всіх звірів. Та тільки не Рака-Неборака… Вистава пронизана елементами національного колориту, природним поєднанням слова, танцю, співу, у якій використовуються стародавні предмети побуту. Усе це ми могли побачити в чудовому музеї видатного українського композитора, диригента, піаніста, педагога, громадсько-освітнього діяча, основоположника української національної класичної музики – Лисенка на Саксаганського, 95.

Опера певною мірою розпочинається з ознайомлення. Четверо ведучих розповідають про композитора, роки написання, дві сюжетні лінії й шістьох основних персонажів. У залі  добре відчутне хвилювання батьків за дітей, бо це їхній перший виступ перед такою великою аудиторією. Також були й професіонали у своїй справі , як Алла  Малаштан , що на цей час уже співає в знаменитому хорі Ревуцького. Не обійшлося й без старих учнів, з них Лука Мазанцев, який закінчив музичну школу №26 лиш 2 роки тому й колись  виконував роль Рака. Як відомо, його костюм був використано і на цій виставі, та вдягла вже його інша дівчинка, якій він позичив. Завітав Павло Васильович Мережин , який є заслуженим учителем України, ентузіастом та  художнім керівником хору всі 40 років. Постановка була здійснена чудово, актори відпрацювали на всі сто процентів. Організаторкою цього дійства була Зоя Михайлівна Барська (вона колись навчала музики й нашого викладача української мови й літератури Сапожнікову Олену Василівну) – викладач музикальних теоретичних дисциплін та фортепіано. Саме до неї цілком стосується вислів про те, що вчитель не той, хто навчає, а той, у кого вчаться. Такого впливу на вихованців, того містка, який утворюється між викладачем і аудиторією, досягти нелегко. Але Зоя Михайлівна робить усе, щоб зі своїми вихованцями «працювати на одній хвилі».Своєю клопіткою працею, тактовністю та вмінням знаходити індивідуальний підхід, вона зробила з дітей таланти, які сяяли неначе зірки на сцені. Навіть батьки були здивовані її здатністю розвивати здібності там, де навіть їх не має. Це неймовірно, але діти дошкільного віку вже співають на чотири голоси.

Усі залишилися задоволеними, це клопітка праця, що не пройшла марно. Не можна було й не помітити чудово поставлену сучасну, повчальну, музичну казку за народними мотивами, яка переконує, що часто-густо у житті перемагає зовсім не той, у кого великі м’язи. Добрі та «не дуже» персонажі примусили замислитись і дітей, і дорослих над тим, кого другом вважати, а кого і … на поріг не пускати. Глядачі з інтересом дивилися, переживали, щиро сміялися, плескали в долоні – справжня радість для малят.

Ви чули, як співає Лисичка? А чи бачили, як танцює коза? Можливо, ви знаєте, чого більш за все бояться Заєць, Вовк та Ведмідь? Навіть не здогадуєтесь? Тоді рекомендую відвідати виставу Коза-Дереза, і ви обов’язково дізнаєтесь, що буває, коли Рак на горі таки свисне!

 Яна Тимченко