29 жовтня 2015 року слухачі вечірньої і суботньої форм навчання в супроводі своїх викладачів відвідали Головний навчальний корпус, зокрема прослухали екскурсію Круглової Л.Б. в Музеї історії Університету.

Зустріч на шкільних канікулах в позааудиторний час була спланована задля того, щоб наших абітурієнтів ближче познайомити з історією Університету, його традиціями та сучасним життям, допомогти їм ще раз переконатися в правильності свого вибору, залучити до університетської родини студентів, викладачів, науковців.

Після перегляду експозиції музею, відвідувачі пройшлися коридорами 2-го та 3-го поверхів, де розташовані юридичний, філософський та історичний факультети, потім у внутрішньому дворику оглянули закладену в минулому році Алею видатних українців, чиї життя пов’язані з Університетом, познайомилися зі студентами-юристами, які загрібали опале листя, а на завершення відвідали студентську їдальню.

Фото: Лілія Мицик

Враженнями від екскурсії поділилися її учасники.

«Від минулого до сьогодення заради майбутнього

Лілія Мицик – слухачка ПВ-2015, абітурієнтка Інституту журналістики

Підготовче відділення Київського національного університету імені Шевченка організувало екскурсію для слухачів вечірньої та суботньої форм навчання.
Абітурієнти – а це переважно учні 11-х класів – мали змогу побувати у стінах Червоного корпусу, помилуватися красивим ландшафтом внутрішнього двору, а також відвідати Музей історії Університету й виставку картин.
Проводила екскурсію Круглова Людмила Борисівна, яка працює в університеті вже 30 років, а на посаді завідувача й екскурсовода музею з 1 березня 2015 року. Людмила Борисівна зуміла відтворити в уяві слухачів життя й умови навчання студентів минулих століть і загалом історію Університету від заснування й дотепер.
У музеї представлено безліч цікавих експонатів, зокрема й нагороди та відзнаки. Але найбільше привернув увагу відвідувачів величезний ключ, яким колись відчинялися двері будівлі. Серед експонатів музею можна побачити й особисті речі колишніх випускників навчального закладу.
Екскурсанти залишилися задоволеними й майже всі сказали, що дізналися багато нового, й це неодмінно знадобиться їм як майбутнім студентам КНУ. Слухачі висловили подяку організаторам екскурсії, а також, оскільки цей захід проводиться не вперше, запевнили, що така практика неодмінно приносить свої плоди – пробуджує свідомість молодого покоління та ще більше мотивує до навчання!»

Олена Куренкова – слухачка ПВ-2015, абітурієнтка Інституту журналістики

«Ці стіни живуть. Я сама це бачила. Вони, попри солідний вік, анітрохи не втратили здатності берегти давні традиції та таємниці минувшини, більше того, вони так старанно роблять свою справу, мовби виконують свій нерушимий обов’язок, сотню років тому довірений їм. Вони звикли до символічності, тому на відміну від тебе, уже не звертають уваги на те, що під запиленими абажурами ховається світло знань, зі стінних портретів десятки очей мовчазною мудрістю відповідають на твій питальний погляд, у височенних стелях вгадується шлях до омріяних світил… Вони бачили тисячі таких само, як ти – молодих, енергійних, імпульсивних, і радо приймали їх у свої обійми. Блаженний спокій університетських склепінь, як ніщо інше, надихає замислитись про найважливіше, бо де іще, як не тут можна збагнути своє істинне призначення, визначитися з майбутнім фахом, просто поставивши собі елементарне питання: чи тягне мене повертатися сюди знову?
Зовсім не дивно, що часто, аби відважитися на свідомий вибір вищого навчального закладу, непогано було б попередньо ознайомитися із його історією, адже, щоб тверезо оцінити свою перспективу навчання в Університеті, варто дізнатися, як усе тут почалося. Але хтозна наскільки ефективним виявиться кількаразове студіювання статті із Вікіпедії – куди менше імовірності, що вас підведуть власні очі та відчуття.
Припускаю, що саме такими аргументами керувалися викладачі підготовчого відділення Університету Шевченка, коли пропонували своїм слухачам відвідини університетського музею, та свідомі майбутні студенти, що радо погодилися на таку привабливу пропозицію і, я певна, анітрохи не пошкодували.
Багатообіцяюче зачинені двері, під якими довелося почекати екскурсовода, не приховую, розпалили уяву навіть мені, хоча у відвідуванні найрізноманітніших музеїв як в Україні, так і за кордоном я уже давно не новачок. Але музей очікування, безперечно, виправдав. Відверто кажучи, він дивує одразу: в одне невелике приміщення зуміли помістити історію будівлі, котрій уже набігає друге століття, будівлі, котра сама по собі –уже історія. Вир мандрів у минувшину із перших слів обдарованого екскурсовода одразу ж потягнув із собою, на цілу годину цілком відлучивши від реальності, що животіла за скляною шибкою університетського вікна.
Атмосфера зацікавленості процесом –ось те, чого ніколи не передасть стаття з Вікіпедії. Одне діло – читати пріснуваті факти і уявляти, і зовсім інше –підживлювати свою уяву побаченим. Тільки пірни у глибину століть – ось тобі макет Києво-Могилянської академії, що до появи Університету Св. Володимира була найпрестижнішим вишем, ось і стародавні замальовки Кременецького ліцею, що на його матеріальній базі з легкої руки імператора Миколи І виник 1834 року врешті Університет. Зі старовинних фотокарток та репродукцій портретів зміряють тебе поглядом Пирогов, Караваєв, Палладін, Булгаков і ще велетенська кількість іменитих випускників, чиї здобутки в найрізноманітніших галузях науки та культури мають надихнути тебе, навернути до самовідданої праці та сумлінного навчання. Чомусь особливо приваблюють увагу особисті речі цих самих випускників та професорів Університету – старомодні пенсне, деякі атрибути одягу, приладдя їхньої праці, навіть фрагменти їхніх кабінетів. У них, здається, і досі жевріє якесь давно минуле життя, життя, присвячене науці, творчості, Університету.
Ліва частина експозиції музею засвідчує активну участь студентів та викладачів Університету в громадському житті Батьківщини від часів Другої світової війни впритул до сучасності. До глибини душі вражає фото частково зруйнованого головного корпусу Університету, а також чимало фото молодих патріотів, які, виховані в дусі поваги та любові до усього рідного, не могли лишитись осторонь буремних політичних подій. Шкода тільки, що ми зрідка озираємося та нечасто робимо висновки з минулого досвіду, коїмо ті самі помилки. Тож поруч із фото загиблих у часи Другої світової тепер з’являються знімки на вічну пам’ять про нових героїв – не просто героїв Університету, а тих, кого нам не дозволить забути наша українська сутність.
До речі, завершальний акорд візиту до музею чудово гармоніював із симфонією нашої, на дивовижу вдалої екскурсії. Огляд мистецької виставки сучасної української художниці Надії Нікіфорової «Шевченкіана надії» додав свіжих барв нашому дню. Неперевершений дар художниці втілювати головне у дрібничках, її тонке відчуття творчості українського генія Тараса Шевченка, майстерність художнього почерку викликають щире захоплення. Усі її шедеври – це історії з українського життя, які можна споглядати годинами і тлумачити, тлумачити…
Університетськими коридорами удень снують зосереджені викладачі та енергійні студенти. А вночі червоними килимовими доріжками чимчикує пам’ять, яка нізащо не залишить цю будівлю, навіть коли тисячі випускників підуть звідси у свій широкий життєвий путь. Вона живить ці стіни старовинними легендами про те, що було і, може, ще колись відбудеться. І від того вони безсмертні».

К вниманию слушателей подготовительного отделения дневной, вечерней и субботней форм обучения!

С 31 декабря 2015 года по 10 января 2016 года

объявляются

РОЖДЕСТВЕНСКИЕ КАНИКУЛЫ!!!

Администрация подготовительного отделения

Вниманию слушателей подготовительного отделения вечерней и субботней форм обучения!

29 октября в 12:00

приглашаем всех желающих в Музей истории Университета
(ул. Владимирская, 60).

Чтоб заявить о своём участии в мероприятии, необходимо зарегистрироваться в деканате подготовительного отделения:

пр. Глушкова, 4-е,
корпус механико-математического факультета, 711 ауд.

21 октября 2015 года подготовительное отделение Университета принимало первокурсников-восьмиклассников, учителей и директора Тывровского лицея-интерната углубленной подготовки в области науки.

Для этого учебного заведения уже стало традицией проводить посвящение в первокурсники с вручением зачетных книжек в стенах Университета.

Тывровский лицей-интернат для одаренных детей – одно из лучших учебных заведений Винницкой области, ориентированное на развитие профильного обучения для учеников сельской местности. Учебное заведение дает возможность получить образование сверх государственного образовательного минимума, осуществляет научно-практическую подготовку способной, одаренной учащейся молодежи.

«С лицея вышли сотни талантливых выпускников, и нет сомнения в том, что наши воспитанники стали добрыми, духовно богатыми людьми, которые понесли в мир посеянные в их душах зёрна любви ко всему родному», – говорит о своих выпускниках директор учебного заведения Андрей Подзигун.

Лицей в своей структуре имеет 4 факультета: физико-математический, филологический, естественный, историко-правовой. В лицее учатся более 200 детей с почти всей Винницкой (11 районов) области, в том числе дети-сироты, пострадавшие вследствие аварии на Чернобыльской АЭС, из малообеспеченных и неполных семей.

Педагогический коллектив – учителя высшей категории, отличники образования, учителя-методисты. Педагоги учебного заведения живут, работают и обучают детей под таким лозунгом: «Профильное обучение как развитие потенциальных возможностей учащихся с учетом их познавательных интересов и наклонностей». Неудивительно, что среди воспитанников учебного заведения много дипломантов и победителей Всеукраинских олимпиад, конкурсов-защит научно-исследовательских работ Малой академии наук по математике, химии, физики, географии, биологии, украинскому языку и литературе.

Большинство лицеистов, наших гостей, в Киеве впервые, поэтому это путешествие в столицу и в лучший Университет страны для них – настоящий праздник.

Свое знакомство с Университетом школьники начали с общения в 329 аудитории Главного корпуса с заведующей подготовительным отделением Ириной Ляшенко, далее посетили Музей истории Университета, прошлись корпусом, рассматривая портреты выдающихся выпускников Университета, пообедали в студенческой столовой.

Время прошло быстро, остались радостные эмоции и надежды, что это путешествие надолго останется в памяти тивровцев.

Добро пожаловать в лучший вуз Украины!

Текст: Елена Сапожникова
Фото: Виктория Грицун

21 жовтня 2015 року підготовче відділення приймало в стінах Червоного корпусу Університету першокурсників-восьмикласників, учителів та директора Ліцею-інтернату поглибленої підготовки в галузі науки міста Тиврова Вінницької області.

Для цього навчального закладу Вінниччини стало вже традицією проводити посвяту в першокурсники із врученням залікових книжок в стінах найкращого навчального закладу країни.

Тиврівський ліцей-інтернат для обдарованих дітей – один з найкращих навчальних закладів Вінницької області, орієнтований на розвиток профільного навчання для учнів сільської місцевості. Навчальний заклад дає змогу здобути освіту понад державний освітній мінімум, здійснює науково-практичну підготовку здібної, обдарованої учнівської молоді.

Щороку випускники ліцею успішно складають ЗНО, здобувають високі бали, перемагають у рейтингу під час вступу до вишів. Так, 10 цьогорічних випускників ліцею стали студентами різних факультетів Університету Шевченка.

«Зі стін ліцею вийшли сотні талановитих випускників, і немає сумніву в тому, що вихованці ліцею стали добрими, духовно багатими людьми, які понесли у світ посіяні тут в їхніх душах зерна любові до всього рідного», – каже про своїх випускників директор навчального закладу Андрій Подзігун.

Ліцей у своїй структурі має 4 факультети: фізико-математичний, філологічний, природничий, історико-правовий. У ліцеї вчаться більше як 200 дітей з майже усієї Вінниччини (11 районів), у тому числі діти-сироти, напівсироти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з малозабезпечених і неповних родин.

Педагогічний колектив – учителі вищої категорії, відмінники освіти, учителі-методисти. Педагоги навчального закладу живуть, працюють та навчають дітей за таким гаслом: «Профільне навчання як розвиток потенційних можливостей учнів з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів та нахилів». Тож не дивно, що серед вихованців навчального закладу багато дипломантів та переможців Всеукраїнських олімпіад, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт Малої академії наук з математики, хімії, фізики, географії, біології, української мови та літератури.

Більшість ліцеїстів, наших гостей, у Києві вперше, тому ця подорож до столиці та до найкращого Університету країни для них – справжнє свято.

Своє знайомство з Університетом школярі розпочали зі спілкування в 329 аудиторії Головного корпусу з завідувачем підготовчого відділення Іриною Ляшенко, далі відвідали Музей історії Університету, пройшлися корпусом, розглядаючи портрети видатних випускників Університету, пообідали в студентській їдальні.

Час минув швидко, залишилися радісні емоції й сподівання, що ця мандрівка надовго залишиться в пам’яті тиврівців.

За кілька років ми чекаємо на вдячного, розумного та професійно підготовленого студента. Ласкаво просимо до найкращого вишу України!

Текст: Олена Сапожнікова
Фото: Вікторія Грицун

Праздник Покровы Пресвятой Богородицы, который отмечается 14 октября, – один из самых почитаемых христианских праздников. Традиционно Покрова считалась защитницей и покровительницей Украины. Особенно популярным этот праздник был у запорожских казаков. В честь Покровы победители строили церкви, перед походами молились святой покровительнице и защитнице, чтобы та помогала им в боях с врагами. Отправляясь в море, казаки брали с собой икону Божией Матери (а Покрова и является её прообразом), чтобы она оберегала их в нелегком пути. Поэтому выбор даты 14 октября для Дня защитника Украины является исторической традицией чествования украинской армии на Покрову.

Также 14 октября традиционно отмечается как день создания Украинской повстанческой армии – военно-политической организации украинского освободительного движения.

А у студентов Оптико-механического колледжа и подготовительного отделения Университета 14 октября 2015 года был еще один праздник. Вместе с преподавателем украинского языка и литературы Герасимович М.В. они посетили спектакль «Наталка Полтавка» в Национальной опере Украины.

Опера Николая Лысенко «Наталка Полтавка» относится к выдающимся произведениям украинской музыкальной культуры, стала популярной еще при жизни композитора. Это было самое известное произведение первых украинских профессиональных музыкально-драматических трупп.

В «Наталке Полтавке» играли Мария Заньковецкая, Иван Садовский, Панас Саксаганский, Иван Марьяненко, Анна Затыркевич-Карпинская, Наталья Ужвий.

На сцене Киевского оперного театра впервые «Наталка Полтавка» была поставлена в 1936 году. С тех пор к опере коллектив театра обращался еще восемь раз. Спектакль шел в режиссерской трактовке Владимира Манзия, Амвросия Бучмы, Дмитрия Смолича, Дмитрия Гнатюка.

Нынешняя редакция осуществлена композитором Мирославом Скориком и режиссером Анатолием Соловьяненко. Сохраняя идейно-эстетическую концепцию «Наталки Полтавки», великолепные тексты Ивана Котляревского, бессмертную музыку Николая Лысенко, постановщики осовременили оперу. Она интересна и понятна всем.

Великолепная игра актеров, зажигательная музыка, пение и танцы, изысканные костюмы и непревзойденные декорации переносят зрителей в атмосферу полтавского села начала XIX века и создают ощущение настоящего праздника.

По традиции после спектакля студенты колледжа фотографировались на память, долго обменивались впечатлениями и рассуждали, какой спектакль для просмотра  выбрать в следующий раз.

Текст и фото: Мария Герасимович

Свято Покрови Пресвятої Богородиці, котре припадає на 14 жовтня, – одне з найшановніших християнських свят. Традиційно Покрова вважалася захисницею і покровителькою України. Особливо популярним це свято було у запорозьких козаків. На честь Покрови народні звитяжці будували церкви, перед походами молилися святій покровительці й захисниці, щоб вона допомагала їм у боях з ворогами. Вирушаючи човнами в море, козаки брали із собою ікону Божої Матері (а Покрова і є її прообразом), щоб вона оберігала їх у нелегкій дорозі. Тому вибір дати 14 жовтня для Дня захисника України є історичною традицією вшанування українського війська на Покрову.

Також 14 жовтня традиційно відзначається як день створення Української повстанської армії – військово-політичної формації українського визвольного руху.

А в студентів Оптико-механічного коледжу та слухачів підготовчого відділення Університету 14 жовтня 2015 року було ще одне свято. Разом із викладачем української мови та літератури Герасимович М. В. вони відвідали виставу «Наталка Полтавка» в Національній опері України.

Опера Миколи Лисенка «Наталка Полтавка» належить до визначних творів української музичної культури, здобула велику популярність ще за життя композитора. Це був найбільш відомий твір перших українських професійних музично-драматичних труп.

У «Наталці Полтавці» грали Марія Заньковецька, Іван Садовський, Панас Саксаганський, Іван Мар’яненко, Ганна Затиркевич-Карпинська, Наталя Ужвій.

На сцені Київського оперного театру вперше «Наталку Полтавку» було поставлено 1936 р. Відтоді до опери колектив театру звертався ще вісім разів. Вистава йшла у режисерському трактуванні Володимира Манзія, Амвросія Бучми, Дмитра Смолича, Дмитра Гнатюка.

Теперішня редакція здійснена композитором Мирославом Скориком та режисером Анатолієм Солов’яненком. Зберігаючи ідейно-естетичну концепцію «Наталки Полтавки», прекрасні тексти Івана Котляревського, безсмертну музику Миколи Лисенка, постановники осучаснили оперу. Вона цікава і зрозуміла всім.

Чудова гра акторів, запальна музика, співи й танці, вишукані костюми і неперевершені декорації переносять глядачів в атмосферу чарівного полтавського села початку XIX ст. і створюють відчуття справжнього свята.

За доброю традицією, після вистави студенти коледжу фотографувалися на пам’ять, довго обмінювались враженнями і розмірковували, яку виставу обрати наступного разу.

Текст і фото: Марія Герасимович

Своїми враженнями від заходу ділиться Анастасія Калатур – слухачка ПВ – 2015:

Відвідини театру завжди дарують відчуття маленького позачергового свята. Цього року цей день – 14 жовтня – був справжнім-таки святом – Днем захисника України. Ми, слухачі підготовчого відділення Університету Шевченка, відвідали Національну оперу України, щоб насолодитися неперевершеною оперою Миколи Лисенка «Наталка Полтавка».
П’єса «Наталка Полтавка» Івана Котляревського – це історія про українську дівчину Наталку, чиє серце належить сироті Петру, а сватає її нелюбий возний Тетерваковський. На основі цього твору Микола Лисенко написав оперу «Наталка Полтавка». Насичена українськими піснями, опера вразила навіть мене – людину байдужу до музики. Аж душа стрепенулася, коли на сцені з’явилася головна героїня Наталка й заспівала про втрачене кохання. Чоловіки – возний, виборний Макогоненко, Петро, далекий Наталчин родич Микола – також дивували слухачів своїми чудовими голосами.
Утім, акторський склад вражав глядачів не лише своїми вокальними даними, а й акторською грою: актори однаково майстерно передали як трагізм деяких моментів, так і комічні ситуації. Однією зі сцен, що особливо мені сподобалась, був сумний момент у кінці першого акту, коли Наталка, змушена вийти заміж за нелюба, плаче за столом. Але веселих моментів було також доволі, тож глядачі не нудьгували.
Варто наголосити, що не тільки актори відтворювали колорит маленького українського села на Полтавщині, а й яскраві костюми, чудесні декорації – усе це передавало дух українського селянства в опері «Наталка Полтавка».
З моєю високою оцінкою акторської гри та музики вочевидь погодиться більшість глядачів «Наталки Полтавки»: акторам аплодували стоячи. Я впевнена: якщо випаде можливість, я обов’язково відвідаю Національну оперу ще раз.

9 октября администрация ПО Университета, в лице заведующей Ляшенко И.В. и сотрудников деканата, провела профориентационное мероприятие с учениками 11-х классов Русановского лицея.

С Русановским лицеем – одним из лучших учебных заведений Украины – уже несколько лет существует Договор о сотрудничестве, предусматривающий участие лицеистов в образовательных, культурных и научных мероприятиях Университета (конференциях, открытых лекциях, круглых столах, проводимых преподавателями и научными сотрудниками Университета), в волонтерских и др. общественных программах.

Также этот договор предусматривает подготовку к ВНО в отдельном потоке и на льготных условиях в оплате на подготовительном отделении, дающий возможность при условиях выполнения учебной программы получить дополнительные 5% конкурсного балла (для абитуриентов естественных и инженерно-технических специальностей) и право на первоочередное зачисление.

Такие Договоры о сотрудничестве между Университетом и лучшими школами Украины способствуют к привлечению на обучение способной, мотивированной и подготовленной молодежи.

Русановский лицей – это естественно-математический лицей для учеников 7-11 классов, цель которого – воспитание высокоинтеллектуальной, творческой личности, интеллигентного человека и гражданина своего государства. Лицей основан в 1998 году. Здесь углубленно изучают физику и математику. Особое внимание уделяется преподаванию геометрии. На сегодня в этом учебном заведении работают 26 преподавателей-профессионалов, имеющие звания старшего учителя, учителя-методиста, отличника образования, заслуженного учителя Украины, кандидата наук. Есть среди учителей и Соросовский лауреат. В Лицее налажена работа математических секций, туристического и краеведческого кружков, деятельность пресс-центра. Возглавляет Лицей Бельцевич Ирина Васильевна, под её руководством Лицей традиционно занимает одно из самых первых мест в рейтинге лучших школ Украины, а также по количеству учеников, набирающих по 190 и выше баллов по результатам ВНО.

Программа визита в Университет предусматривала, в первую очередь, встречу с заведующей ПО Ляшенко И.В., которая в Актовом зале Красного корпуса разъясняла лицеистам суть программы о сотрудничестве, льготы и привилегии после окончания ПО, специфику обучения, условия поступления в Университет, перспективы.

Впоследствии лицеисты посетили Зоологический музей и Музей истории Университета, а в конце отобедали в студенческой столовой.

Текст: Елена Сапожникова
Фото: Виктория Грицун