Новини

Леонід ГУБЕРСЬКИЙ: «Ми оперативно відреагували на нагальну потребу сьогодення — відкрили факультет інформаційних технологій»

“Урядовий кур’єр”
http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/leonid-guberskij-mi-operativno-vidreaguvali-na-nag/

Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід ГУБЕРСЬКИЙ

Непроста ситуація в країні вносить корективи навіть у давно вивірену послідовність освітянського життя. Як пройде ЗНО в східних областях? Чи вдасться добратися до пунктів тестування на материковій Україні кримчанам? Як загалом події, що стрімко змінюються, вплинуть на вступні перегони та майбутнє студентської спільноти?

Ці та багато інших питань непокоять тисячі українських родин. Тим часом саме освітянам вдавалося чи не найефективніше відповідати на останні виклики часу. Підтвердженням тези, що будь-які проблеми не стають на шляху тих, хто готовий їх розв’язувати, стала і наша розмова з ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка академіком Леонідом Губерським, який також кілька років поспіль очолює Спілку ректорів вищих навчальних закладів України.

— Леоніде Васильовичу, суспільство потроху звикає не чекати вказівок, а брати відповідальність за все, що відбувається в країні. Веду до того, що університет, здається, чи не першим відреагував на проблему студентів-біженців з анексованого Криму.

— Так, ми одразу заявили про готовність прийняти студентів кримських вишів, які вирішили продовжити навчання на материковій Україні. Тож у квітні першими приймали групу з 67 осіб. До речі, серед них було майже десять студентів Чорноморської філії Московського університету імені М. В. Ломоносова. Зайве розповідати, як потрібна підтримка молоді, яку обставини змусили посеред навчального року залишити свої виші, налагоджений побут. Тому зробили все можливе, щоб пом’якшити їхні випробування. Без зволікань, у день прибуття, всіх поселили в гуртожитки, зарахували як студентів на відповідні факультети. Адже час для них нині золотий — треба надолужувати розбіжності в навчальних програмах. Тож на керівників факультетів поклали завдання організації додаткових консультацій і занять. Не було зволікань і з призначенням стипендії — за домовленістю з Міносвіти її виплатили з університетських коштів.

Згодом зібрали всіх, щоб з’ясувати, які проблеми ще не вдалося розв’язати. На зустріч запросили голову профільного Комітету Верховної Ради Лілію Гриневич, заступника міністра освіти і науки Павла Полянського. Натомість прозвучали тільки слова подяки. Те ж саме казали і студенти, які приїхали пізніше, нині їх у нас 172. Чекаємо також і на майбутніх першокурсників. Я впевнений, допоки на півострові є люди, які визнають себе українцями, а ми готові і як держава, і громадяни підставити їм плече, доти Крим буде українським.

— Відомо, що не всім студентам, які вирішили переїхати на материк, у кримських вишах йшли назустріч, навіть довідки не видавали. У свою чергу і наша державна бюрократична машина так швидко ще не здатна спрощувати життя громадянам…

— Насправді, розуміння ми зустрічали повсюдно. Скажімо, як голова Спілки ректорів я надіслав листи до Верховної Ради та Міносвіти, щоб саме за спрощеною системою відбулася реєстрація місця проживання всіх новоприбулих студентів, а також до Міноборони, які мали поставити військовозобов’язаних на облік. Приклад відкритості влади показав голова Державної міграційної служби Сергій Радутний, який після спілкуваннями з нашими новоприбулими студентами підписав розпорядження про подальшу їх реєстрацію на основі довідок з вишів.

Ми не поділяємо студентів на своїх і чужих, допомагаємо всім, хто цього потребує. Так, організували зустріч студентів київських вишів, які мають постійне місце проживання в Криму, з юристами, щоб вони розтлумачили особливості застосування закону про статус окупованих територій.

— Тепер навіть найзатятіші скептики визнають правильність створення в університеті Військового інституту. Чи зростатиме його роль у кадровому забезпеченні наших Збройних сил?

— Ми надавали і надаємо цьому структурному підрозділу великого значення. Нинішня ситуація показала, на чиєму боці була правда. Адже торік Міноборони мало намір взагалі ліквідувати військові інститути, і на наш замахнулися. Тоді довелося довго переконувати високопосадовців, хоч, на жаль, змогли відстояти тільки 12 місць набору за держзамовленням. Те саме було і зі спеціальним факультетом підготовки офіцерів запасу на базі інституту, куди вступають студенти з третього курсу не лише нашого, а й із 31 вишу Києва.

Тому нині від Спілки ректорів вищих навчальних закладів ми звернулися до керівництва країни з проханням відновити не тільки військові кафедри при вишах, де їх ліквідували, а й підготовку з тих напрямів і спеціальностей, які потребують нині Збройні сили, зокрема йдеться й про медсестер запасу. Більше того, вважаємо, слід повернути військову підготовку і у школи. До речі, поки звернення розглядається, ми підтримали ініціативу нашого студентського парламенту і відкрили в університеті курси з підготовки медсестер запасу. Наостанок додам, що цього року прийом до Військового інституту збільшено до 200 місць.

— Які ще новації вирізнятимуть цьогорічну університетську вступну кампанію?

— Після анексії півострова ми отримали лист від Земляцтва кримських татар у Києві з проханням започаткувати спеціальність «кримськотатарська мова та література і переклад». Його автори пояснили, що значна частина кримськотатарської молоді виявила бажання навчатися саме в Шевченковому університеті. Тож нині в Інституті філології відкрито таку спеціальність при кафедрі тюркології, на неї оголошено набір студентів. У цьому ж інституті вперше проводитиметься набір для вивчення шведської мови як основної.

Відреагували й на нагальну потребу сьогодення, яку загострила російська агресія, — створили факультет інформаційних технологій.

Загалом ми йдемо в руслі загальнодержавних правил прийому. Єдине, що залишили незмінним, користуючись нашим правом автономії, прийом документів до магістратури почнеться з 1 липня. Таким чином розвантажимо наші факультетські приймальні комісії. Адже очікуємо чергове значне поповнення. З року в рік набір сюди збільшується — крім власних бакалаврів, уже майже тисяча осіб з інших вишів торік виявили бажання продовжувати навчання саме в нас.

— Справді, настають дні найвищого випробування для абітурієнтів та їхніх батьків. Хрестоматійними стали штурми приймальних комісій — їх не публікують тільки ліниві ЗМІ. Тим часом в університеті Шевченка фотокореспонденти такі кадри не ловлять…

— Ми одними з перших запропонували абітурієнтам подавати документи в електронній формі. За чотири роки цей процес на кожному факультеті відшліфовано бездоганно. Торік майже половина вступників пересвідчилася в цьому. Тож закликаємо й нинішніх абітурієнтів активно використовувати такий зручний формат подачі заяв. Однак не буде проблем і у прихильників паперового варіанту. Адже залучаємо до вступної кампанії майже 900 добре навчених співробітників, від яких вимагається відводити на обслуговування одного абітурієнта не більше 8—10 хвилин. Вони мають знати відповіді на всі запитання, які хвилюють вступників. Уже кілька років у цьому їм допомагають штаби студентського самоврядування по роботі з абітурієнтами.

Така робота дає відчутні результати. Скажімо, торік у нас було більше 43 тисяч заяв на 2250 бюджетних місць. Але ні черг, ні скарг не було. Це при тому, що на відміну від інших вишів, у нас в цей же час відбувається набір до двох коледжів, Військового інституту, Інституту державної охорони. А приймала комісія одна. Зазначу, що система університетського електронного документообігу відлагоджена так, що кожен абітурієнт, чи то молодший спеціаліст, чи бакалавр, чи магістр, бачить свій рейтинг на сайті університету в режимі реального часу. У такий спосіб ми робимо нашу приймальну кампанію максимально прозорою.

— Як вважаєте, абітурієнт цього року університет не підведе?

— Ми знаємо, що в нас конкурс буде, бо він є постійно, попри високі вимоги. Скажімо, торік за максимальної кількості балів 800, на більшості факультетів на першій хвилі прохідний бал був не нижче 750.

До нас ідуть з найвищими балами за результатами ЗНО. І є багато охочих навчатися за контрактом. Але навіть мови немає про те, щоб зараховувати всіх підряд — не зможуть учитися. Найперше ми піклуємося не про кількість заяв, а про свій статус провідного навчального закладу країни, який добре відомий у світовому освітньому просторі. Про це свідчать відповідні рейтинги.

Таке визнання дуже потрібне, адже абітурієнти нині орієнтуються на якісну освіту, через те обирають наш виш. Бо знають, що тут є всі можливості стати конкурентоспроможним фахівцем: і викладацький склад найкращий у країні, і унікальні спеціальності є. Наприклад, 2010 року створили Інститут високих технологій. Цієї спеціальності не було в країні, вона на стику хімічних, фізичних, біологічних, математичних наук. Там дві третини викладачів — академіки, член-кореспонденти, провідні доктори наук з НАН України. Уявіть рівень цих випускників: на момент захисту дипломної роботи вони повинні мати опубліковану наукову статтю за кордоном. Ясно, що разом із керівником, бо це мають бути серйозні дослідження.

Наш університет став провідним закладом країни щодо магістерських програм. Йдеться навіть про те, що в перспективі магістрів буде більше, ніж бакалаврів. Тому ми не переймаємося кількістю, для нас головне набрати найпідготовленіших абітурієнтів.

— Леоніде Васильовичу, можливо, на цьому тижні здійсниться давно очікувана подія — Верховна Рада ухвалить закон про вищу освіту. Чи все врахував цей документ?

— Ми брали активну участь у його обговоренні, а серед 900 зауважень і пропозицій є і від Спілки ректорів вищих навчальних закладів. Скажу так: у світі немає ідеальних законів і цей не буде ідеальним. Нам імпонує, що він спрямований на підвищення якості вітчизняної освіти. Адже головне завдання вищої школи, щоб наш випускник був конкурентоспроможним, щоб не говорили за звичкою, що наша освіта нижча за європейську. Це в принципі неправильно. Є різні університети як в Україні, так і в Європі. Там є такі, яким далеко до нас. Варто тільки проаналізувати результати міжнародних олімпіад, конкурсів, де переможцями стають українські студенти.

Так, ми програємо щодо матеріального забезпечення, але далеко не завжди за рівнем підготовки. От бідкаємося, що наші вчені і студенти виїжджають за кордон. Якби не їхній високий освітній та науковий рівень, то кому б вони там були потрібні? Але питання якості з порядку денного не знімається. Дуже важливо, що в законопроекті закладено створення Національного агентства якості вищої освіти — треба, щоб саме незалежний орган оцінював рівень підготовки і ця оцінка ставала надбанням усього суспільства.

Крім того, сподіваємося, що депутати підтримають й нашу позицію про те, що заробленими коштами університети мають вільно розпоряджатися, за наявності, зрозуміло, суворого контролю з боку держави. Нині кожну копійку ми випрошуємо, тож позбавлені оперативності у вирішенні нагальних питань щодо закупівлі обладнання, ремонтних робіт, наукових відряджень тощо. Тому дуже приємно, що на останньому засіданні Комітету Верховної Ради міністр освіти Сергій Квіт і Голова Комітету Верховної Ради Лілія Гриневич у цьому нас активно підтримали.

— Сподіватимемося, що і ця перепона на шляху до європейського майбутнього буде подолана…

— Загалом ми ніколи не відділяли себе від європейського освітнього простору. Але межі зростання немає, це правда. Попереду велика робота. Ми надаємо великого значення розширенню наших зарубіжних контактів. Нині маємо угоди про співробітництво з 230 університетами світу, з них понад половина — європейські. Обмінюємося студентами, аспірантами, науковцями, викладачами, проводимо конференції, випускаємо спільні монографії. Скажімо, в Інституті філології вивчається 35 мов і навчальний процес забезпечують їх носії. Навіть у маленькій Македонії, в університеті Скопьє вивчають українську мову, а на нашій кафедрі славістики відповідно викладають македонську.

У нас навчається більше 700 студентів-іноземців із 40 країн. Сподіваємося, незабаром їх кількість значно зросте, бо відкриваємо англомовні програми, в тому числі й магістерські. Судячи з відгуків, і Європа до нас приїде по науку за таких умов. Тож рішуче вимагаємо від викладачів знання англійської, нові кадри набираємо тільки за такої вимоги. Водночас уже 4 роки працюємо за новою концепцією викладання іноземних мов, бо наша мета — кожен випускник університету повинен володіти іноземною мовою, без цього йому складно буде на фаховому ринку. Ми з оптимізмом дивимося в майбутнє, адже наш університет є осередком високоякісної освіти, науки, центром культури і духовності.

Наталя БОРОДЮК,
«Урядовий кур’єр» від 18 червня 2014 р.
http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/leonid-guberskij-mi-operativno-vidreaguvali-na-nag/

9 июля состоится вручение Свидетельств абитуриентам колледжей

Приглашаются слушатели подготовительного отделения,
родители и все желающие
на торжественное вручение

Свидетельств о начислении дополнительных баллов
абитуриентам Оптико-механического колледжа и
Колледжа геологоразведочных технологий.

Торжественное мероприятие состоится
9 июля в 12.30
в ауд. 329
Красного корпуса Университета
(ул. Владимирская, 60)

Вниманию выпускников подготовительного отделения 2014 года!

Согласно Правилам приёма в Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко в 2014 году выпускники, успешно окончившие подготовительное отделение в текущем году имеют
право на первоочередное зачисление.

Справку об окончании подготовительного отделения можно получить в учебной части подготовительного отделения:
каб. 165 Главного корпуса Университета,

или заказать, чтобы её прислали по почте по тел. 044-239 -31 -08.

До уваги випускників підготовчого відділення 2014 року!

Згідно з Правилами прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2014 році випускники, які успішно закінчили підготовче відділення в поточному році
мають право на першочергове зарахування.

Довідку про закінчення підготовчого відділення можна одержати в навчальній частині:
каб. 165 Головного корпусу Університету,

або замовити, щоб її надіслали поштою за тел. 044-239 -31 -08.

Ботанічні вихідні

15 червня слухачі Літньої школи з викладачами історії України та математики Патриляком Б.К. та Волковицьким Д.Б. відвідали Ботанічний сад з екскурсією до Видубицької церкви, що на території саду.

Репортаж із місця події від Інни Мокродій: «Після другого насиченого тижня навчання слухачі Літньої школи вирішили відвідати Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка. Перш ніж перейти до загального опису флори, слід зазирнути у часи формування цього об’єкта природи.
Історія саду тісно пов’язана з історією створення Національної академії наук України. В.І. Липський – визначний вчений, знавець ботанічних садів світу став ініціатором створення у Києві подібного парку. Початковий план полягав у тому, щоб розбити комплекс на території Голосіївського лісу, проте цю ідею не було реалізовано. Восени 1935 р. за рішенням Київради Ботанічному саду було виділено ділянку землі в 117 га на Звіринці, а консультантом призначено того ж самого В.І. Липського. Труднощі будівництва полягали не тільки в недостатньому фінансуванні, але й у тому, що дві третини виділеної території були приватними володіннями, а процес відселення мешканців проходив довго та болісно.
Незважаючи на всі перешкоди, організаторам комплексу вдалося зібрати під відкритим небом близько 1050 видів рослин. У липні 1944 р. Ботанічний сад отримав статус самостійного підрозділу Національної академії наук, а очолив його всесвітньо відомий вчений-ботанік М.М.Гришко.
На сьогоднішній день комплекс входить до природно-заповідного фонду України, перебуває під пильною охороною, а його землі є пам’ятником історико-культурного значення.
За різноманітністю колекцій рослин, за масштабами території та рівнем проведення наукових досліджень Ботанічний сад є одним із провідних садів Європи.
Візитною карткою не тільки парку, але й всього Києва є бузковий сад, площею 2,45 га. У період цвітіння цієї небаченої краси до парку приходить дуже багато відвідувачів, щоб помилуватися довершеністю природи та вдихнути аромат цих дивовижних рослин. Усього в природі існує 28 видів бузку, а в сквері представлений 21 вид.
Квітучий сад троянд, загальна площа якого складає 3,5 га, не може нікого залишити байдужим. Насиченість кольорів в поєднанні з численними елементами ландшафту та архітектури (водограї та водойми) викликають незабутні враження. В експозиційній частині розарію представлені понад 150 кращих сортів різних садових груп: чайно-гібридних, витких, мініатюрних, паркових тощо.
Цікаво, що саме тут, у Ботанічному саду, у теплицях зростають такі види рослин, які вже зникли у природних умовах. Також багато рослин занесені до Червоної книги України.
Особливою родзинкою у природничому парку вважається колекція орхідей, яка перевищує 600 видів, форм та гібридів. На території саду є і Оранжерейний комплекс, де представлені всі групи квітів. Зокрема найбільшими є різновиди гладіолусів, лілій, тюльпанів, хризантем.
Завдяки великій території саду в ньому створено значні за площею спеціалізовані ділянки, на яких представлено флористичні комплекси з різних куточків Землі, а саме: представлено рослини Карпат, Криму, Середньої Азії, Далекого Сходу тощо.
Площа Національного ботанічного саду включає також і територію Видубицького монастиря.
Тут, біля Видубицького урочища, була переправа через Дніпро, де «видибали» за допомогою «дубів». Існує також версія, що Володимир Великий без жалю звелів знищити ідолів, що стояли на горі неподалік від княжого палацу, а колишнього покровителя княжої дружини Перуна – дерев’яного ідола з золотими вусами і посрібленою головою – утопити в Дніпрі. Перуна, прив’язаного до коня, виволокли до річки і кинули у воду. Проте важелезний ідол не потонув, а поплив за течією. Налякані язичники йшли берегом і зі сльозами благали: «Видибай, Боже». Місце, де Перун «видибав», тобто виплив – стали називати Видубичі, і перший київський митрополит Михаїл заснував там церкву.
Варто згадати також екскурсоводів групи. Обізнаний викладач історії Борис Казимирович не тільки розповідав учасникам про цікаві факти стосовно Ботанічного саду, а й допомагав орієнтуватися в заплутаних доріжках та алеях. Помічником екскурсії став викладач математики Дмитро Борисович, який невтомно, уже як два тижні відкриває Київ слухачам Літньої школи.
Фінальним етапом екскурсії була прогулянка березовим гаєм та липовою алеєю. Оскільки загальна площа природного комплексу сягає близько 130 гектарів, побачити усе за такий короткий час неможливо. Але це ні в якому разі не засмучує, а навпаки надихає ще раз відвідати найбільший сад Києва.
Учасники групи не тільки зуміли побачити рукотворну перлину живої природи, а й самі, не усвідомлюючи того, оздоровили своє тіло та надали йому сили на наступні трудові дні».

Ось враження від Анни Моісеєвої:
«Літня школа не дає часу сумувати. Кожного дня ми старанно вивчаємо предмети з викладачами, відкриваємо щось нове і непізнанне у своєму світі, а в неділю – відпочиваємо.
Так в один прекр асний вихідний, 15 червня, ми вирушили до Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка. Сад входить до природно-заповідного фонду України, належить до земель природного та історико-культурного призначення. За різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території, рівнем наукових досліджень, посідає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів не тільки в Україні, а й усієї Європи.
Нам дуже пощастило, оскільки з нами був екскурсовод – Богдан Казимирович Патриляк, справжній знавець історії України. Він знав усе, про що ми запитували, він розповідав про сади, про храми і, звичайно, про Видубицький чоловічий монастир. З його уст усе звучало настільки захоплено, що хотілося, щоб він розповідав ще і ще.
Цікаво було не тільки нам, майбутнім студентам, а й ініціативному вчителю математики Дмитру Борисовичу, який разом з нами долучався до вивчення історії міста Києва.
До речі, підіймаючись до монастиря крутими стежками, ми спостерігали не тільки за флорою, а й за фауною. Ось так, просто дерев, стрибали білочки, і, що цікаво, вони не втікали одразу, як бачили людей, а здавалося, що вони позували нам просто перед камерами.
А ще ми були на тій частині саду, де квітнуть тільки троянди: червоні, білі, рожеві, бордові, багряні, жовті – і все це створювало неповторний, п’янкий аромат нашої мандрівки…
Дякуємо всім, хто заповнив наш вихідний просто шаленими враженнями та неповторним настроєм!»

Приглашаем отдохнуть вместе на познавательно-развлекательных мероприятиях, которые устраивают преподаватели подготовительного отделения:

– 15 июня – экскурсия по городу с посещением Ботанического сада и Свято-Михайловского Выдубицкого мужского монастыря с преподавателем истории Патриляком Б.К.;

– 22 июня – экскурсия по городу с просмотром балета «Лесная песнь» в Национальной опере Украины с преподавателем математики Волковицким Д.Б. и ст. лаборантом подготовительного отделения Заболотной А.Т.

За справками обращаться в деканат подготовительного отделения (каб. 711 мех.-мат. корпуса), тел.: 259-05-41

Слушатели Летней школы в Музее истории Университета

Вторая рабочая неделя Летней школы стартовала с посещения Музея истории Университета.

10 июня после пар наши слушатели в сопровождении преподавателей Загороднюк Т.С. и неутомимого Волковицкого Д.Б. отправились в Красный корпус нашего Университета, где их радушно встретила и провела интересную экскурсию сотрудник Музея, кандидат исторических наук Круглова Л.Б.

Экспозиция Музея расположена в здании бывшей католической церкви, существовавшей в Университете в XIX веке. Она является частью того ценного материала, который отражает путь развития Киевского университета как важного центра подготовки кадров науки, образования и культуры.

Наши слушатели, абитуриенты Университета, познакомились с историей и славными традициями ведущего учебного заведения Украины и были чрезвычайно поражены осмотром таких раритетов, как: форма студента Университета Св. Владимира, часы с приёмной первого ректора Михаила Максимовича, глобус звёздного неба нач. ХХ в., личные вещи и награды выдающихся студентов и преподавателей Университета и многое-многое другое.

После экскурсии посетители гуляли по коридорам Главного корпуса, осмотрели учебные аудитории и внутренний дворик.

Все были очень довольны и ещё более убедились в правильности своего непростого выбора: быть студентом Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.

Текст: Елена Сапожникова
Фото: Инна Мокродей

Первые счастливые выходные слушателей Летней школы

Слушатели Летней школы провели свои первые выходные после довольно (по 6 пар в день!) напряженной недели, и были они интересными и приятными, поскольку совпали с празднованием Святой Троицы и растянулись аж на целых три дня.

8 июня совместно со студентами двух языковых групп (препод. Гринь Н.Л. и Церковняк-Городецкая А.Г.) факультета обучения иностранных граждан наши слушатели совершили культпоход в Национальную оперу Украины на просмотр «Наталки Полтавки».

Своими впечатлениями делится Инна Мокродей, юная слушательница Летней школы с Хмельницкой области, абитуриентка Института журналистики:

«Вітаю всіх із пройдешнім празником Святої Трійці!

Напевне, це свято з нетерпінням чекають не тільки дорослі, а й молодь. У ці дні можна добре фізично відпочити та духовно збагатити свій внутрішній світ. Такою нагодою скористалися і слухачі Літньої школи. Пропозицій було багато, але до вподоби кожному припало відвідування Національної опери України. Коли ж нам сказали назву вистави, – сумнівів не було. Адже це була всесвітньо відома опера Миколи Лисенка «Наталка Полтавка».

Чи то збіг обставин, чи, можливо, майстерність викладача вміло розподіляти навчальні години, але саме того тижня наша група розпочала вивчення довершеного, на мою думку, однойменного твору Івана Котляревського. Це ще раз доводить те, що університет, обраний мною, розвиває творчу особистість в усіх напрямках, дає можливість насолодитись красивим прочитанням улюблених віршів чи п’єс, а потім ще й побачити живе дійство уявних героїв на власні очі.

Загалом вечір був насичений. Ми змогли заздалегідь подивитися на загальний вигляд опери і, звичайно, усе це миттєво зафіксувати. Потім було щось неймовірне… Оздоблення, вишуканість та довершеність форм вражали нас. Ще більш неочікуваним і чаруючим стало для всіх повільне гасіння світла та початок тихої, гармонійної музики. А коли це все поєдналось із неймовірним співом головної героїні вистави Наталі Николаїшиної в образі Наталки, глядачі раптово для самих себе поринули в небачений світ гри з переплетінням реальних життєвих пригод. І ось завіса… антракт.

Наша група, обмінявшись враженнями, вирішила детальніше роздивитись оперу. Однак дзвінок пролунав так само швидко, як і на перерву. Справді, приємно проведений час, завжди залишається непоміченим.

2-а дія була не менш цікавою та захопливою. Адже саме в цій дії вирішується доля безталанної дівчини Наталки. Дивлячись на артиста, слухаючи його неперевершений спів, глядач забуває про все, а коли на сцені більше 40 талановитих людей, – передати побачене просто неможливо. Тому я закликаю усіх поціновувачів прекрасного відвідати Національну оперу України і віднайти щось корисне для себе.

Також хочу подякувати від імені учасників групи усім організаторам нашого культзаходу. Вистава, можливо, для когось розкрила істинний шлях до кохання, а для декого стала предметом кращого розуміння української літератури»

Фото: Инна Мокродей

Перші щасливі вихідні слухачів Літньої школи

Слухачі Літньої школи мали свої перші вихідні після доволі (по 6 пар на день!) напруженого тижня, і були вони цікавими й приємними, оскільки збіглися зі святкуванням Святої Трійці та розтяглися аж на три дні.

8 червня спільно зі студентами двох мовних груп факультету навчання іноземних громадян наші слухачі здійснили культпохід до Національної опери України на перегляд «Наталки Полтавки».

Своїми враженнями ділиться Інна Мокродій, юна слухачка Літньої школи зі Хмельниччини, абітурієнтка Інституту журналістики:

«Вітаю всіх із пройдешнім празником Святої Трійці!

Фото: Інна Мокродій

Летняя школа – 2014

(доступно только на украинском языке)

Я досягну своєї мрії попри всі труднощі навчання!

Я, Мокродій Інна, нещодавно закінчила 10 клас. На навчання до Літньої школи приїхала з невеликого села Дунаєвецького району Хмельницької області. Про підготовчі курси мріяла вже давно, адже колись їх проходила моя сестра. Власне, саме вона відкрила для мене столицю у всій її красі. Мій вибір щодо Київського національного університету імені Тараса Шевченка сформувався, мабуть, ще в 7 класі. Звичайно, тоді це були лише мрії, але, на щастя, погляди досі залишаються незмінними. Будучи старшою і маючи приклад для наслідування, я впевнено крокую до своєї мети з девізом: «Ніколи не зупинятися на досягнутому».

Університет зацікавив мене ще й тому, що я дізналася про навчальні поїздки за кордон, які проводяться саме на його базі. Саме тоді моя сестра взяла участь у одній із них. За успішно складені іспити з німецької мови та пройшовши відбірковий конкурс, вона стала учасницею двотижневого семінару Netzwerk, який проходив у Берліні.

Загалом, у школі я навчаюсь на «відмінно». Улюблені предмети – українська мова та література і німецька мова. Результатом мої предметних уподобань є перемоги на районних та обласних олімпіадах. На перший погляд, напевне, здається дивним той факт, що я поєдную вивчення іноземної мови з рідною. Однак, для мене це не проблема. Як сказав наш поет Тарас Шевченко: «Учітеся, читайте. І чужому научайтесь й свого не цурайтесь». Я сподіваюсь, що ці слова залишаться в моїй свідомості назавжди.

Окрім навчання у мене є безліч хобі. Фотографувати, танцювати, подорожувати, займатися скрапбукінгом та технікою оригамі – це все є невід’ємною частиною мого життя.

Літня школа, як на мене, є чудовою нагодою, щоб поповнити свій багаж знань цікавими фактами та досі невідомими речами. Адже, університет – це не просто історична споруда, де навчається понад 26 тис. студентів. Це, на мою думку, величезний комплекс можливостей. Тому я сподіваюсь, що зможу увійти в цю течію і приплисти до бажаної мети, а саме здобути високі знання та самореалізуватися у житті.

Доброго дня, мене звати Кононович Марта, мені 16 років. Я проживаю в місті Березані, що на Київщині. Я рада, що народилася на цій землі, що живу серед полів і лісів, що відчуваю велич земну і широчінь небесну.

Сенсом свого буття я бачу повну самореалізацію себе як особистості, мрію жити в гармонії із Всесвітом та природою. Життя для мене – це навіть не свічка, а яскравий факел, даний мені на час, і я маю змусити горіти його ще яскравіше. Я вірю в те, що нам дано від природи щось, щоб виконати свою місію на землі. У той момент, коли ви зрозумієте своє призначення і додасте максимум зусиль до його втілення в життя, то ваша душа засіяє і щастя заповнить усе життя.

Це і є причиною мого бажання вчитися на факультеті психології в Університеті імені Тараса Шевченка. Адже цей факультет, на мою думку, є найкращим способом самореалізуватися, відчути себе освіженим і повним сил, чітко розуміти свою мету.

У дні невпинної метушні, я обов’язково до рук беру книгу психологічного змісту. Це позолочені гробниці безцінного подарунку людям. Серед них книги Д. Карнегі, З. Фрейда, Р. Берн.

Чому я мрію стати психологом? Я хочу допомагати людям: по-іншому дивитися на буденні проблеми, повністю розкрити свої уміння та навички, знайти ціль життя.

Тому дякую підготовчому відділенню за нагоду добре підготуватись до ЗНО і вступити в омріяний виш.

Приглашаются слушатели подготовительного отделения,родители и все желающиена торжественное вручение

Приглашаются слушатели подготовительного отделения,
родители и все желающие
на торжественное вручение