Марія Стеценко, слухачка Лекторію під час весняних канікул, абітурієнт Інституту журналістики

viber imageУ дитинстві кожен мріє про щасливе майбутнє, де є улюблена робота, гарна сім’я, щаслива родина. І саме тоді кожен із нас замислюється над тим, ким хоче стати.

Я хотіла бути публічною людиною. Моя участь в усіх шкільних заходах: творчих проектах, конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України, поїздках із танцювальним колективом «Зорецвіт» Україною – усе це шлях до здійснення моєї мрії стати журналістом.

День журналіста щорічно відзначається в Україні 6 червня. До речі, це й день мого народження. Проте лише участь у конкурсах декламаторів «Шевченко й сьогодення», «Я всім серцем люблю Україну свою» для мене виявилося замало. Я почала писати власну поезію й прозу. Після перемоги в одному із конкурсів авторської поезії «Зерна доброти», я зрозуміла, що, можливо, в мені є талант, який я повинна розвивати. І, працюючи над цим, я ще раз переконалася, що журналістика – це моє покликання. Я емоційно відгукнулася на події, які відбувалися в Україні в 2014 році на Майдані, написавши вірш:

З одного боку автомат,
А з іншого – рояль.
В одних ненависть, злість, брехня,
А в інших – гідність, сила знань.
За безцінь продається хтось,
А хтось за правду б’ється,
Щоб справедливість відновить,
Сліз і крові ще проллється.
Та Україна пам’ята
Своїх синів, героїв тих,
Які за нашу Батьківщину
Життям готові заплатить.

Але я розумію, що самих лише емоцій замало. Журналіст повинен вміти аргументувати свої думки, логічно і об’єктивно викладати різні погляди. Адже завдання журналіста – це опрацьовувати, аналізувати певну інформацію, а потім шляхом відбору найновішого й найцікавішого подати її логічно й доступно.

Також бути журналістом – це досягнення ще однієї моєї мети – самовдосконалення. А в цій професії це найголовніше. Журналіст має бути в курсі новин, завжди вивчати чогось нового.

Цікавим і змістовним був для мене досвід написання науково-дослідницької роботи МАН «Сакральний світ характерників як явище української ментальності». Пройшовши етап від збору інформації до узагальнення й висновків, я удосконалювала навички, які згодом і застосую в роботі журналіста. Водночас презентаційний захист навчив мене чітко, лаконічно висловлювати свої думки.

Я хочу, щоб ця професія стала стилем мого життя. Адже тут немає місця для буденності, одноманітності, нудьги. Ритм, який задає ця професія, вимагає завжди перебувати у вирі подій, бути на вістрі історії. Розумію, що робота журналіста складна і багатогранна. Кореспонденти, репортери, публіцисти, аналітики, фотожурналісти, позаштатні репортери (стрингери) часто працюють в гарячих точках, де й готують свої репортажі прямо із самого центру подій. Самоосвіта та самовдосконалення повинні завжди супроводжувати гарного журналіста.

Я хочу змінювати світ на краще не лише висвітлюючи проблеми сучасного суспільства, а й говорити і писати про національну культуру, її зв’язок із нашою духовністю. Уже сьогодні я прагну занурюватися у вир подій, створювати об’єктивну картину нашого життя.

Я вірю, що в майбутньому, працюючи журналісткою, я отримуватиму задоволення від спілкування із цікавими людьми, знайомства з історією рідного краю, пізнавальних подорожей, участі в медіа-проектах. А пізнаючи світ, я пізнаватиму себе.

Моїм дитячим мріям про майбутню професію прийшов час здійснюватися.