Відбулася екскурсія історичним Києвом

3 серпня абітурієнти, які навчаються на програмі підготовки до вступу в заклади вищої освіти України для молоді із тимчасово окупованих територій у Підготовчому відділенні для громадян України Київського національного університету імені Тараса Шевченка мали нагоду стати учасниками пішохідної екскурсії Стародавнім Києвом, яку провів для них кандидат історичних наук, доцент історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Юрій Гоман. 

Такі екскурсії на підготовчому відділенні проводяться регулярно, адже їхньою метою є не тільки побачити наживо та доторкнутись до найдавніших архітектурних пам’яток Києва,  але головне ‒ сприяти кращому засвоєнню навчального матеріалу з історії України, щоб слухачі вміли краще розпізнавати ілюстрований матеріал під час складання ЗНО і не тільки. Але ця екскурсія була дещо особливою, адже реалізовуючи проект щодо молоді з Криму та Донбасу, ми враховуємо інтереси тих, хто був позбавлений не лише доступу до освітнього, але й культурного та мовного простору України. Наше знайомство з містом стало самобутньою та пізнавальною частиною культурно-освітньої програми для слухачів підготовчих курсів.

Екскурсія почалася з огляду однієї з найстаріших площ Києва ‒ Контрактової площі Подолу, яка за часів Київської Русі була торгово-ремісничим осередком міста. Спочатку увагу слухачів привернув  пам’ятник українському гетьманові реєстрового козацтва Петру Конашевичу-Сагайдачному. Екскурсанти пригадали, що Петро Конашевич був меценатом православних братств та опікуном братських шкіл, а також те, що Сагайдачний ‒ це було його прізвисько, яке він отримав завдяки умінню влучно стріляти з лука (Сагайдак ‒ сагайдак для стріл). 

Далі слухачі звернули увагу на будівлю Києво-Могилянської академії.  Як відомо, у 1632 році митрополит Петро Могила об’єднав Братську і Лаврську школи в колеґіум з осідком на Подолі. Братський колеґіум швидко і потужно розвивався, зокрема за підтримки вищезгаданого гетьмана Петра Сагайдачного, і вже в останній чверті XVII століття дістав статус академії. Але, на жаль, у 1817 році вона була закрита. Проте у 1991 році всього за три тижні після прийняття акту про незалежність Україна проголосила відновлення діяльності Академії, від якої, здавалося, й слідів не залишилось. І на фундаментах створеного колись Галшкою Гулевичівною, Петром Сагайдачними, Петром Могилою, Іваном Мазепою повстав Національний університет «Києво-Могилянська академія», де і сьогодні студенти здобувають вищу освіту.

Після цього усі звернули увагу на один з найдавніших фонтанів Києва ‒ криницю-фонтан під назвою «Самсон». Вважається, що перший басейн для води тут спорудили ще за часів Київської Русі. Тоді на цьому місці знаходився резервуар, з якого брали воду жителі Подолу. Вода стікала з сусіднього Андріївського узвозу і по дерев’яному жолобу потрапляла в ємність. А у 1749 році вирішили відремонтувати стару систему водопостачання і тут збудували круглу ротонду на чотирьох опорах, схожу на невеликий павільйон. Під ротондою встановили фонтан ‒ фігуру ангела c чашею в руці, з якої текла вода, а на даху двометрову статую апостола Андрія з хрестом у руці з позолоченої міді. Тоді цей фонтан назвали «Феліціан», автором його проєкту був Іван Григорович-Барський.  Через деякий час фігуру ангела замінили фігурою Самсона, виконаною з дерева, який роздирає пащу леву.

Далі група екскурсантів наблизилась до ансамбля Покровської церкви, який сховався у затишку під Андріївською горою, та ознайомилися з пам’яткою українського бароко, церквою Покрови Пресвятої Богородиці.  Сучасний храм був зведений у 1766-1772 роках за проєктом майстра українського бароко Івана Григоровича-Барського. У другій половині XVIII століття він був головним архітектором київського магістрату. Збудував видатний київських архітектор дійсно дуже багато, але більшість фахівців серед усіх його творів  називають Покровський храм найкращим. Крім того, Покровська церква вважається одним з кращих зразків українського бароко.

Церква збудована за принципом українських дерев’яних храмів. Як, ніби, козацький храм, але втілений у камені. Художнє переосмислення народної української архітектури бачимо і у декоративному оздобленні Покровської церкви – чітко простежуються українські мотиви, але незважаючи на це, усі фахівці підкреслюють неймовірну гармонійність синтезу українського народного стилю із європейським бароко. Також звернули увагу на характерну для храмів, присвячених Покрові, велику кількість віконних прорізів – у Покровській церкві їх аж 34.

Ознайомившись із цією архітектурною пам’яткою, екскурсанти рушили далі  Андріївський узвозом. Далі звернули увагу на пам’ятку барочної архітектури та монументального живопису середини ХVIII ст. ‒ Андріївську церкву. Вона була збудована у 1747-1762 роках за проєктом видатного архітектора Бартоломео Растреллі, а в 2009 році почалась наймасштабніша за три століття реставрація церкви, яка тривала 11 років. Дивовижна гармонія форм і навколишнього ландшафту, чіткі пропорції та довершеність ліній здобули їй як архітектурній пам’ятці світового значення загальне визнання і славу.

У центрі площі біля Андріївської церкви ніхто не оминув увагою відомий пам’ятник улюбленим героям фільму «За двома зайцями»: Проні Прокопівні та Голохвастову, біля яких усі охочі звісно ж зробили фото на згадку.

Далі усі ознайомились із пам’яткою архітектури ХХ століття, розташованою на Київській горі ‒ Національним музеєм історії України, який у майбутньому запланували обов’язково відвідати, адже він вартує окремої значної екскурсії. Але слухачі звернули увагу на колекцію так званих кам’яних баб ‒ «вартових українського степу», які знаходяться на вільному просторі навколо приміщення музею. 

Важко не звернути увагу, що на Старокиївській горі переплелися епохи і віри. Це і слов’янський Акрополь, і резиденція київських князів, і «колиска Києва і усієї Київської Русі», місце, звідки пішла «Земля Руська». У дохристиянський період язичники тут поклонялися ідолам на капищі, а при «Граді Володимира», в часи Хрещення Русі, тут була побудована перша кам’яна церква Київської Русі ‒ Десятинна церква, будівля якої до наших днів не зберіглася. Вона вважається першою кам’яною церквою Київської Русі, яку було зруйновано під час монгольського штурму Києва 1240 року. Залишки фундаменту Десятинної церкви разом із містом Володимира є пам’яткою національного значення.

Далі група екскурсантів рушила на найвищу точку Верхнього міста, де розташувався Софійський собор. Це пам’ятка української архітектури та монументального живопису другого десятиріччя ХI ст. (1011‒1018), одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі, одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи та історичний центр Київської митрополії, яка особливо славиться своїми фресками та мозаїками. Собор занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. 

Завершилася екскурсія біля Золотих воріт, без яких неможливо уявити собі Київ,  пам’ятки, яка нерозривно пов’язана з містом та є його символом. Золоті ворота ‒ пам’ятка оборонної архітектури Київської Русі ХІ століття. Свою назву вони одержали за аналогією із Золотими воротами в Константинополі. Цей в’їзд до міста був парадним, а отже, й найбільш важливим, через ці ворота прибували посли інших держав, найважливіші гості князя. Їх вважають «дорогоцінним залишком давньої величі й слави Києва». 

Завдяки цікавій та пізнавальній екскурсії слухачі підготовчих курсів з тимчасово окупованих територій змогли краще ознайомитися з історичним Києвом, освіжити та трохи поглибити раніше отримані знання, а також дізнатися багато додаткових цікавих фактів про історію міста та його визначні пам’ятки.