Вистава, яка торкається наших сердець

Кожен із нас у школі з великим задоволенням читав п’єсу Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Скільки емоцій ми відчували під час читання твору! Як ми жаліли Наталку і плакали разом з нею, коли Терпилиха хотіла видати заміж бідолашну дівчину за Возного!

Та ось недавно, 23 червня, мені пощастило побачити це дійство на власні очі. У Національному академічному театрі опери та балету імені Т.Г. Шевченка відбувся показ найвідомішої опери «Наталка Полтавка». Я разом з іншими слухачами Літньої школи підготовчого відділення Київського національного університету імені Тараса Шевченка з радістю відвідала театр.

Усі ми дуже ретельно збиралися, адже для декого з нас це був перший похід до Храму муз оперного та балетного мистецтва. У гарних сукнях та костюмах ми зібралися перед центральним входом театру. Перше, що вразило, – це неймовірна краса Національної опери. Вистава ще не почалася, а відвідувачі вже були в захваті. Усередині червоні оксамитові стільці додавали залі шику, а орнамент на стелі змушував захоплено зводити очі вгору. Та ось заграв оркестр. Щира, задушевна музика, ніби тепла швидкоплинна річка, полилася в найвіддаленіші куточки й оповила всіх глядачів ніжним серпанком. Душі хотілося співати, але коли підняли завісу, то, взагалі, перехопило подих. Декорації були казкові. Коли вдивляєшся в них, то здається, ніби ти поринув у далекі часи, відчув увесь той настрій. Цей український дух починає прокрадатися до найпотаємніших закутків
твоєї душі.

І ось на сцену виходить гарна дівчина і неймовірно сильним голосом починає співати про наболіле…

Здавалося б, звичайні суперечки між матір’ю й донькою, але як емоційно були вони передані! Неймовірна майстерність акторів змушувала глядачів затамовувати подих у напружені моменти і плакати, коли усе стихало. Мабуть, усі жінки в залі плакали, коли Петро й Наталка нарешті зустрілися. Можливо, в очах акторів був вогник, який запалював серця глядачів і змушував їх поринули в атмосферу кохання й жалю.

Наприкінці вистави всі в залі аплодували стоячи. Мені все дуже сподобалося. Я була вражена, і ще довго відчувала той піднесений настрій, який мені подарувала опера. Я дуже вдячна всім організаторам, які зібрали нас і дали змогу побачити, що таке справжній театр, справжня гра акторів. І мені дуже шкода, що все це так швидко закінчилося. Але завдяки навчанню в університеті я вперше в житті відвідала театр такого високого рівня й подивилася те, що хоч раз у житті має побачити кожна людина.