Хоча від прем’єри опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка в Одеському театрі за однойменною п’єсою Івана Котляревського минуло 124 роки, інтерес до цього твору не вщухає й донині.

23 червня, на Трійцю, наші літньошколярі відвідали Національну оперу України й насолодилися переглядом найпопулярнішої з українських опер. Музика й репліки всім відомих персонажів твору розкривають кращі риси українського національного характеру – шляхетність, моральну чистоту, духовну силу, мужність, показують моральну перевагу простих людей над сільськими багатіями. Поставлені проблеми – жити за покликанням власного серця, вірити в кохання, обирати собі пару за почуттями – є актуальними і в наш час, тому опера не залишила байдужими нікого з відвідувачів.

Цього року Літня школа набрала слухачів не тільки з Києва, а й з різних областей України, як-от: Запорізької, Кіровоградської, Одеської – тож для багатьох похід до Оперного театру Києва був першим у житті й надзвичайно важливою подією.

Викладачі та співробітники підготовчого відділення в роботі Літньої школи надають великого значення не тільки викладанню дисциплін, а й культурному дозвіллю молоді, вихованню всебічно розвиненого майбутнього нашого студента, заохоченню до вступу саме в наш навчальний заклад.

Знайда Вікторія

Під час літніх канікул учням та випускникам шкіл на підготовчому відділенні Київського національного університету імені Тараса Шевченка випала нагода прослухати курс лекцій для підготовки до ЗНО і творчого конкурсу. Кожен, хто повчився в Літній школі, віднайшов для себе щось нове, цікаве: знання, друзів, досвід, навички. Тут абітурієнти мали змогу не тільки навчатися, а й відпочивати.

Більшість слухачів Літньої школи до Києва приїхали вперше, тому всі з великим задоволенням виявили бажання відвідати Національну оперу України. Перегляд безсмертної опери за однойменною п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка» став неоціненним подарунком для молодих людей з різних куточків України. У театрі вражало все: і затишний інтер’єр, і яскраві декорації, і музика, що з першої ж хвилини захопила глядачів, і неперевершена гра та спів акторів, які майстерно передали атмосферу життя і побуту українського народу початку ХІХ століття. Сидячи в партері, кожен по-новому переживав події добре знайомої п’єси, занурювався у вир почуттів героїв, захоплювався багатством внутрішнього духовного світу простої людини. Це викликало незабутні враження – опинитися в іншому світі, майже на два століття повернутися в минуле, відчути себе часточкою величної духовної спадщини української культури, національної історії. Недарма кажуть, що краще один раз побачити, ніж кілька разів почути або прочитати.

На жаль, дві години в театрі минули дуже швидко, ніби одна мить. Нікому не хотілося йти додому, здавалося, що якби виставу продовжили, то всі б із задоволенням залишилися, щоб насолоджуватися музикою, талановитою грою та співом акторів. Постановка п’єси справила надзвичайно приємне враження. Але найважливіше те, що кожен зрозумів важливу істину: навчатись можна і відпочиваючи.

Вакульчук Світлана Петрівна