Пропаганда: проблема України чи всього світу?

photo1

Дар`я Охременко

4 грудня 2014 року в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся IV іспансько-український форум на тему «Військова журналістика. Інформація проти пропаганди» за підтримки посольства Королівства Іспанії, Академії Української Преси та Інституту журналістики.

У форумі взяли участь українські журналісти, серед яких: кореспонденти «1+1», «Еспрессо ТВ» та головний редактор тижневика «Дзеркало тижня». А також Надзвичайний та Повноважний Посол Іспанії в Україні Херардо Бугайо Оттоне, кореспондент «Diario ABC» П. Родрігес, голова міжнародного відділу газети «El Mundo» А. Алонсо, народний депутат та головний редактор «Громадського телебачення» Мустафа Найєм, заступник міністра молоді та спорту з питань євроінтеграції М. Мовчан, очільник НСЖУ С. Томіленко та ін.

Було порушено питання свободи слова, пропаганди, маніпуляції суспільною думкою, ролі соціальних мереж у розпалюванні ворожнечі та зосереджено увагу на тому, що вперше рівень довіри українським ЗМІ став критично низьким.

Першим висловився Посол Іспанії, який зауважив, що методом боротьби з російською пропагандою ні в якому разі не може бути українська контрпропаганда, оскільки такий метод лише розпалює ворожнечу і не надає суспільству достовірної інформації.

«На війні правда вмирає першою, проте можна знайти методи ефективної боротьби проти пропаганди і досягти об’єктивного надання інформації суспільству. Журналістам необхідно довіряти джерелам, бути об’єктивними та дотримуватись правил журналістської етики», – зазначив президент Академії Української Преси Валерій Іванов.

Далі слово було надано директору Школи журналістики Києво-Могилянської академії, який наголосив, що російська пропаганда є проблемою не тільки для України, а й для Європи: Росія активно працює над відкриттям своїх телеканалів в США, Великій Британії, Іспанії та інших країнах світу. Провівши паралель між радянською і російською пропагандою, можна сказати, що російська пропаганда є більш успішною, оскільки її основа – західний плюралізм. Така собі іронія: російські ЗМІ використовують західні методи і, власне, спрямовують їх проти Заходу.

Ще однією порушеною темою стало отримання громадянами інформації лише з одного ресурсу. Серед мешканців Російської Федерації 94% отримують інформацію лише з телебачення, та оскільки більшість телеканалів Росії поширюють сепаратистські настрої – мешканці мають лише цей єдиний погляд, вигідний уряду РФ. З проблемою інформаційної війни зіштовхнулися й мешканці Сходу України, тому що переважно отримували інформацію лише з російських ЗМІ.

Активну боротьбу з пропагандою веде Києво-Могилянська академія, де нещодавно було створено ресурс «StopФейк». Варто зазначити, що цей ресурс активно набирає популярності не лише серед українців: третина його читачів є мешканцями країн Європейського Союзу, а ще третина – Російської Федерації. Саме тому він перекладається та публікується відразу кількома мовами.

Не залишили також без уваги й роль громадської журналістики, соціальних мереж та їхній вплив на аудиторію. Зокрема, кореспондент «1+1» С. Жигалов зазначив: «У журналістів є 2 ставлення до соціальних мереж. Одні ставляться до них негативно і нервують через те, що якийсь блогер може стати більш популярним, ніж вони, професійні журналісти. А інші використовують мережу Інтернет як потужну зброю і розширюють власні кордони». Роль громадської журналістики хоч і не визначальна, проте дуже значна. Пересічний журналіст навряд чи може претендувати на звання професійного, не будучи гарним громадським журналістом, блогером, активним користувачем соціальних мереж тощо.

Ще кілька років тому ми не могли уявити, що міністр чи командир роти, який веде активні бойові дії на війні, може паралельно висвітлювати події в своєму блозі. Роль модератора суспільної думки надзвичайно зросла за останній рік. У десятку медійного сегменту української мережі Facebook входять відомі українські політики, серед яких Семен Семенченко, міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков та ін. Існує думка, що саме завдяки використанню такої витонченої комунікативної стратегії, як активність в соціальних мережах, вони заробили собі позитивний імідж та популярність спочатку в певних колах соціально активних українців, а згодом і серед всього населення України.

Наостанок, голова міжнародного відділу газети «El Mundo» Ана Алонсо наголосила, що будь-який журналіст завжди повинен пам’ятати, що він працює не для себе і не для уряду. Він працює, перш за все, для громадян.

Автор: слухачка підготовчого відділення, 
абітурієнтка Інституту журналістики Охременко Дар’я