Єлизавета Плангеу, слухачка ПВ – 2016, абітурієнтка Інституту журналістики

Якщо людині запропонувати вгадати пору року за словами, які ми їй представимо, то вона це легко зробить.
Уявіть бабусю, яка прийшла втомлена від постійної людської ненависті та невдоволення. Сніг в обличчя, часті затори, хуртовина. Усі її вічно проклинають, як понеділок. І зрештою їй стало холодно в собі. Вона любить лише маленьких дітей, які відчувають з її приходом свято, якусь магію. Їм подобаються кучугури снігу, кататися на санчатах, ковзанах, лижах та сноуборді. Я не відношусь до таких дітей, бо боюся всі зимові види спорту. Мені більше до душі гратися в сніжки, чи разом зі своїми молодшими сестрами ліпити снігову бабу. А коли повністю замерзну, то біжу до дому. Я обожнюю сидіти вдома з келихом чаю та цікавою книжкою та дивитися у вікно. Годинами розглядати бурульки та візерунки на вікнах.
Ви, напевно, здогадались, що це зима. Полюбляю цю пору року за те, що ми з друзями знаходимо привід та купуємо новорічні подарунки. А вдома обожнюю разом з родиною прикрашати ялинку та чекати, коли проб’є дванадцята година та почнеться Новий рік.
Отже, вам залишилося вибирати, що таке зима: поганий настрій та роздратування чи тепло та любов.