Tag Archives: підготовче відділення

День відкритих дверей для коледжів Університету

26 січня 2013 року, наступного дня після Дня Тетяни – покровительки студентства, в Актовій залі Головного навчального корпусу підготовче відділення провело День відкритих дверей для учнів 9-х класів. 

Слухачі підготовчого відділення в опері на Наталці Полтавці

26 січня 2013 року збірна група слухачів вечірніх, суботніх курсів та денного відділення відвідала Національну оперу України. У цей суботній вечір артисти театру давали «Наталку Полтавку» Миколи Лисенка за однойменною п’єсою І. Котляревського.

Святковий концерт до 8 березня

6 березня 2012 року в актовій залі для студентів, викладачів та гостей Підготовчого факультету відбувся святковий концерт, присвячений Міжнародному жіночому дню. Всі номери, представлені в концерті, підготували та виконали студенти факультету.

Спочатку це свято мало політичне забарвлення. Німецький політик Клара Цеткін першою висунула ідею об’єднання жінок у боротьбі за свою рівноправність з чоловіками, за її ініціативою на початку XX ст. проводилися міжнародні конференції жінок-соціалісток. На одній з них, в 1910 р., Клара Цеткін виступила з пропозицією відзначати 8 березня кожного року День солідарності трудящих жінок. Пропозиція була прийнята, і свято було введено. У 1911 р. його вже відзначали два континенти: Північна Америка і Європа (а точніше – Данія, Швеція, Німеччина і Австрія). Поступово, рік за роком, Міжнародний жіночий день все більше втрачав свою політичну значимість і набував загальнолюдський сенс, стаючи святом всіх жінок, торжеством краси, весни, ніжності і тепла. 

Підготовче відділення запрошує на навчання! (Відзиви випускників)

Новый рисунок (7) Слухач підготовчого факультету,

абітурієнт механіко-математичного факультету

Ігор Банний (м. Полтава)

“Про підготовчий факультет у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка я дізнався від своїх старших друзів, які навчалися на ньому кілька років тому. Моє бажання систематизувати знання з предметів, необхідних мені для навчання в Університеті, підтримали батьки. Так, мама одержала ґрунтовні консультації телефоном і при безпосередньому спілкуванні від співробітників підготовчого факультету Університету. І от щосуботи я вирушав з Полтави, щоб займатися фізикою, математикою, англійською й українською мовами з кращими викладачами найголовнішого вишу нашої країни.

Динамічні, інформативні, змістовні заняття допомагали мені поліпшувати свої знання. Виявилося, що фізика, наприклад, це не абстрактна наука, а основа пояснення всіх процесів довкола нас; математику, як казав Михайло Ломоносов, уже тому вивчати треба, що вона розум упорядковує; мови – одяг наших думок, ідей і відкриттів. Досвідчені майстри-педагоги спрямовували мене на усвідомлений вибір майбутньої професії, до якої я прагну нині. 

Завдяки навчанню на підготовчому факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка я став більш упевненим у своїх знаннях, відчув університетський дух ушанування науки, а також знайшов друзів з усієї України.”

 

Новый рисунок (8)Слухачка підготовчого відділення,

абітурієнтка Інституту біології

Дзюба Ганна (с. Шевченкове)

“Одинадцятий клас запам’ятається мені не лише фінальними ривками у навчанні, прощанням зі шкільним порогом та зворушливою промовою першої вчительки, але й навчанням на підготовчому факультеті на суботніх курсах, які тривали довгих вісім місяців, хоч і пролетіли вони швидше, ніж здавалося. Підготовчий факультет – це реальна можливість «згадати все», все, що вивчав у школі і навіть те, чого зроду не знав. Підготовчий факультет – це твої перші кроки у дорослому житті. Підготовчий факультет – це шанс перевірити та випробувати свої знання, порівняти їх щодо загальної картини школярів з інших шкіл.

 З метою вступу до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на біологічний факультет, я відвідувала біологію та хімію щосуботи. Звичайно, це забирало чимало сил, але результатів давало ще більше. Заняття за заняттям збирались до купи всі фрагменти головоломки, яку вигадала природа, і, в кінцевому результаті, у мене нарешті сформувалась цілісна картина процесів, що відбуваються навколо нас. Тому в мені ще сильніше розгорілось полум’я пристрасті до біології, хоча іскра тліла ще з дитинства. До речі, завдяки курсу з хімії, я навчилась розв’язувати задачі за час, поки горить сірник.

 Та майже справжньою пригодою став весняний лекторій з української мови та літератури. Це був третій предмет, необхідний для отримання додаткових балів. Третій, але далеко не останній з точки зору насиченості та запаморочливої стрімкості занять. Адже всього лише за вісім зустрічей з харизматичним викладачем ми встигли узагальнити весь курс української мови та літератури, акцентуючи увагу на слабких місцях. Це був такий собі динамічний експрес-курс по закутках нашої «солов’їної». Щоб описати заняття, присвячені вивченню літератури, мені навіть бракує слів. Це було екстраординарне дійство, ледве чи не театральне. Однієї миті твоє серце шалено калатає, переживаючи за долю Бондарівни, іншої – сміється та водночас плаче над «Миною Мазайлом», а потім вже вистукуєш вальс дактилем… Справді, неперевершено!

Дехто каже, що курси не мають жодної користі, але той, хто пройшов на них підготовку, не зможе погодитись із цією думкою. Маючи такий досвід за плечима, мимохідь з’являється лукава думка, що тепер маєш значно більші шанси на вступ, стаєш впевненішим у своїх силах, у своїх знаннях!”

 

Новый рисунок (9)Слухачка підготовчого відділення,

 абітурієнтка Інституту біології

Клесова Юлія (м. Київ)

 

“Якщо ви вже вирішили подавати документи в легендарний Університет імені Тараса Шевченка, то вам варто знати, що для полегшення вступу було створено підготовчий факультет, який є дарунком для абітурієнтів.

Я сама дуже невпевнено почувала себе на початку року. Екзамени в школі, ЗНО після неї – було дуже страшно. Але друзі та й батьки теж, не покладаючи рук, шукали можливість, щоб заспокоїти мене, навчити та дати впевненість.

 Саме так я натрапила на інформацію про підготовчий факультет. Більшість з моїх однокласників подають документи на факультети журналістики, філософії та математики в університет. Мені ж до вподоби біологія.

 Уперше, переступивши поріг підготовчого факультету, зайшовши в аудиторію, я зрозуміла – це порятунок.

 Першою була хімія. Викладач доступно і зрозуміло пояснював матеріал. Звичайно ж, почали з елементарного – формул та їх закріплення. Коли розумієш те, що пояснює викладач, у тобі прокидається якесь піднесення. Так і мені – хотілося вчитися далі.

 Наступною була біологія. Викладачка – приємна, усміхнена, позитивна людина, яка одразу ж змогла зазирнути всім у душу. Спокійно і неквапливо, допомагаючи собі схемами, які малювала на дошці, встигала розповідати нам усе, що треба. Якщо залишався час, ми ставили їй питання з приводу ЗНО. Вона уважно нас вислуховувала, а потім допомагала вирішити.

Останньою у моєму списку, але не за значенням, була рідна українська мова. Викладачеві – молодій привабливій жінці, з приємним спокійним голосом, завжди вдавалося зацікавити аудиторію, змушувала слухати себе уважно, нічого не пропускати повз вуха.

Завдяки цим людям у мені пробудилася впевненість у собі і своїх силах. Вони дали мені знання та спокій. Але, на жаль, п’ятимісячні курси дуже швидко закінчилися.

Та я хочу бути впевнена, що коли я буду першокурсницею, вони будуть працювати з новими студентами. І я вдячна керівництву Університету за те, що вони створили підготовчі курси, які дають дітям можливість не тільки познайомитися з методами викладання у вишах, а й отримати потрібні знання чи оновити в пам’яті давно забуте.”

 

 

Новый рисунок (10)Слухач підготовчого факультету,

 абітурієнт географічного факультету

Дмитро Перов (м. Київ)

 “Шалений ритм сьогоденного життя вимагає прийняття швидких та виважених рішень. Ринок праці все більше потребує спеціалістів високого освітнього рівня, пропонуючи все більш інтегровані вакансії. У таких непростих умовах вибір майбутньої професії набуває вирішальної ролі у нашому житті.

 Із самого дитинства мене цікавила природа нашої Неньки-України – могутні скелі Поділля і Криму, безкраї степи Херсонщини, стрімкі річки та величні вершини первозданних Карпат. З часом проста дитяча цікавість переросла у справжнє захоплення величною наукою Географією. Саме тому, при виборі майбутнього місця навчання я не вагався – географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Залишалося зробити один, але вирішальний крок – підготуватися і успішно скласти зовнішнє незалежне оцінювання.

 У питаннях підготовки до ЗНО (у цій нелегкій справі) мені значною мірою допоміг підготовчий факультет Університету. Саме тут я: комплексно повторив шкільну програму з географії, історії, української мови та літератури за 6 – 11 класи, навчився вміло та грамотно писати власне висловлювання та дізнався багато цікавого. Серед іншого слід відмітити високу кваліфікацію викладацького складу – лекції, на відміну від шкільних занять, ніколи не були нудними або нецікавими, кожен знаходив для себе щось нове. Протягом усього циклу занять у нашому колективі панував сприятливий мікроклімат – за час навчання я познайомився та подружився з багатьма цікавими та освіченими людьми.

 Підбиваючи підсумки, хотілося висловити слова щирої вдячності нашим викладачам і методистам.”

  

 

Новый рисунок (11)Слухач підготовчого факультету,

абітурієнт радіофізичного факультету

Жуков Дмитро (м. Київ)

 “Я й раніше планував поступати на радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ще в минулому році я дізнався про підготовчий факультет при університеті і про те, що він надають можливість заробити додаткових двадцять балів, котрі суттєво підвищують мої шанси при вступі до КНУ. А проведені мною місяці навчання на курсах остаточно переконали в правильності мого вибору.

 День відкритих дверей на радіофізичному факультеті дав мені змогу оцінити якість і сучасність підготовки фахівців у найновіших галузях науки, техніки і технологій. Вразили сучасні лекційні аудиторії, лабораторії та комп’ютерні класи. А наявність висококваліфікованих викладачів КНУ гарантує отримання конкурентоспроможної на сучасному ринку освіти.

 Випускники радіофізичного факультету можуть працювати в різних сферах суспільно-політичного життя завдяки виключно великій ролі електронних та інформаційних засобів у промисловості, зв’язку, обороні, медицині, науці, освіті та багатьох інших життєво важливих галузях.

 Тому, хто справді любить фізику, раджу поступати на радіофізичний факультет. Безперечно, жоден з випускників не залишиться без гідного працевлаштування!” 

 

Слухач підготовчого відділення, 

абітурієнт факультету кібернетики

Владислав Кравченко (м. Київ)

“Майже кожен із одинадцятикласників рано чи пізно стане перед вибором професії. Однак, до цього слід поставитися з певною обережністю, щоб потім не довелося жалкувати. Згадавши ідею Григорія Сковороди про «сродну» працю, зауважу, що кожен мусить працювати за покликанням, щоб праця була приємною та приносила задоволення. І тільки тоді людина може бути щасливою. Наприклад, я зважив на свої уподобання і після дев’ятого класу змінив гуманітарну гімназію на ліцей з поглибленим вивченням фізики та математики. І я не шкодую про свій вибір. Хоч вчили мене різні вчителі, але я можу відверто сказати, що наук краще фізики, інформатики та математики я не зустрічав. Проте це моя думка, у когось вона інша.

Маючи природні здібності з названих предметів і постійно поглиблюючи свої знання, я вирішив вступати до Київського університету імені Тараса Шевченка на факультет кібернетики, щоб далі просуватися в цій галузі. Конкурс туди величезний, тому я вирішив піти на підготовчий факультет, який готує старшокласників до складання ЗНО, а також дає змогу отримати додаткові бали до рейтингу під час вступу на природничі факультети цього університету.

Навчання. Воно тривало по суботах з 9:00 до 18:20. Мабуть, ви думаєте, що не кожен у змозі витримати таке навантаження, проте, як на мене, викладачі так зацікавлювали учнів своїми лекціями, що я не відчував часу. Вони давали нам матеріал не тільки за програмою ЗНО, а й дещо в більшому обсязі, допомагаючи нам краще зрозуміти теми й засвоїти їх на практичному досвіді. Ми писали тренувальні та підсумкові тести. Мені сподобався викладач із фізики, який розповідав про все на високому рівні, викладачі з математики та з української мови й літератури. 

Кожної суботи після навчання, ідучи додому, я був утомлений, але щасливий. Коли отримував позитивні результати, радів, як після закінчення важкої, але цікавої праці, і засмучувався, коли щось не вдавалося. Зрештою, я навчився і вирішувати тести, і писати твори, і отримав додаткові знання з фізики, математики, української мови та літератури, і познайомився з новими друзями, з якими мені було цікаво, а також отримав додаткові бали до рейтингу.

Отже, я вважаю, що варто іти на курси! Важко в навчанні – легко в бою.”

Дні відкритих дверей в Університеті

Вища освіта для багатьох студентів починається з Дня відкритих дверей, коли всі охочі можуть потрапити до університетів та інститутів без перепусток.

Дружня зустріч підготовчого відділення з ліцеїстами з Херсона

DSC_1130Уже другий рік поспіль підготовче відділення Київського національного університету імені Тараса Шевченка приймає вихованців Херсонського фізико-технічного ліцею при Херсонському національному технічному університеті та Дніпропетровському національному університеті Херсонської міської ради.

До нас прокладає стежку зі своїми ліцеїстами Слободенюк Олександр Володимирович, заступник директора з профорієнтаційної роботи, вчитель фізики вищої категорії, кандидат технічних наук. Минулого року до нас приїжджали 22 старшокласники, а цього року він привіз до Університету аж 55 учнів 11 класів з метою ознайомлення з факультетами Університету, умовами навчання та проживання, перспективами працевлаштування випускників фізичного, радіофізичного, механіко-математичного, кібернетики факультетів, тобто наших потенційних студентів математично-природничих факультетів.DSC_1129

Фізико-технічний ліцей м. Херсона – інноваційний загальноосвітній навчальний заклад, який виховує національну науково-технічну еліту, здійснює профільну та допрофесійну підготовку учнів. Тобто тут навчається й виховується майбутня науково-технічна еліта нашої країни, тож не дивно, що мета сьогоднішніх старшокласників цього навчального закладу завоювати найкращий ВНЗ України, а в майбутньому створити гідну конкуренцію на ринку праці здобутими престижними дипломами. Минулого року 20 випускників цього ліцею стали нашими студентами. Херсонці здійснили свої найпотаємніші бажання – бути студентами столичного університету, а Університет за результатами високих балів одержав професійно підготовлену й свідому у виборі майбутньої професії молодь.

DSC_1136Ліцеїсти прибули до Головного корпусу на зустріч із завідувачем підготовчого відділення Ляшенко І.В. 14 грудня 2012 року об 11.30. Знайомство з Університетом було заздалегідь розплановано по хвилинах, оскільки учні цілу ніч провели в потязі Херсон-Київ, зранку вже відвідали Київський політехнічний інститут, а ще хотілося погуляти вулицями Києва, потрапити на Хрещатик і встигнути на вечірній потяг, щоб рушити додому. Тож програма нашої зустрічі передбачала загальне знайомство з Університетом у музеї історії Університету, прогулянка коридорами та аудиторіями навчального закладу, бесіда у форматі запитання-відповіді в одній з аудиторій, смачний обід у студентській їдальні, фотографування на пам’ять.DSC_1141

Учні після такої напруженої програми хоч і бDSC_1137    ули втомлені, але світилися щастям від побаченого й почутого, прощалися зі словами вдячності й бажанням у майбутньому бути студентами Університету.

Автор: О.В. Сапожнікова

 

 

Літературний круглий стіл з Юлією Солод

Яна Вільчинська (абітурієнтка Інституту журналістики)

Що є література? Це відображення буття народу, його розвитку і головне – мудрий наставник. Людей, які присвятили своє життя вивченню літератури, можна без перебільшення назвати титанами. 31 жовтня абітурієнтам Університету трапилась унікальна нагода зустрітися з Ю.Д. Солод та поговорити про нетлінне.

Бесіда розпочалась з доволі неочікуваних питань: «Скільки живе слово? Скільки років його вивчають?». І на подив усіх присутніх Юлія Дмитрівна називала конкретні роки й переконали цим усіх, що література – це саме дати. Слово живе 825 років!!! І його життя почалось саме зі створення найвидатнішої пам’ятки літератури України «Слова про Ігорів похід»…

Про альтруїзм і Шевченка. Людські цінності – це єдине, що залишається незмінним з плином часу. Мистецтво – складний процес, тому для сприйняття воно потребує певних моральних і духовних аспектів. В епоху Інтернету та інформаційних технології молодому поколінню важко віднайти істину в потоці літературних творів. Юлія Дмитрівна згадала у своїй лекції найвідоміше гасло минулої історичної доби: «Сначала думай о Родине, а потом о себе». З цього й почалась наша розмова про альтруїзм – явище не надто поширене серед сучасників. Тарас Шевченко – це людина, яка побудувала своє життя за принципами альтруїзму. Його твори переповнені вболіванням за долю народу й кожного українця зокрема. Така риса характеру сформувалась у нього ще в дитинстві, у 13 років. Варто лише згадати поезію «Мені тринадцятий минало..». Життєвий проект визначає майбутні погляди у дорослому віці, тому варто формувати особистість ще змалечку.

Про сприйняття сучасної літератури. Сучасна література – це своєрідний пласт літературних надбань народу. Більшість творів представлені в постмодерністських стилях, але є такі, які розкривають «вічні теми». До таких письменників належить Ліна Костенко, Валерій Шевчук… Марія Матіос, Василь Шкляр, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Євгенія Кононенко. Порадою на останок від Юлії Солод було: шукайте у модерній літературі шляхи подолання особистих проблем, а не джерело ненормативної лексики.

 

Марина Лящук (абітурієнтка Інституту журналістики)

Як на мене, лекція була дуже цікава і пізнавальна, особисто мене вона надихнула на ознайомлення із творчістю сучасних українських та зарубіжних письменників. Як висловилася Ю.Д. Солод, мистецтво – це дуже складний процес, який наданий згори.

Також я дізналася деякі невідомі для мене раніше факти з біографії Тараса Шевченка, наприклад те, що він діставав і переписував рукописи Г.Сковороди, знав напам’ять Біблію, з раннього дитинства постійно шукав собі вчителя та те, що, не зважаючи на кріпацтво, «завжди був вільним». Юлія Дмитрівна порадила нам деякі книги, які я планую прочитати найближчим часом, а це роман М.Матіос «Солодка Даруся», книгу О.Забужко про Лесю Українку «Нотр Дам де Юкрейн – Українка в конфлікті міфологій».

Крім того, на лекції я почула дуже важливе для себе «Людину визначає її проект». Я залишилася задоволена лекцією. Юлія Дмитрівна змогла зацікавити слухачів, доступно донести матеріал. Приємно було поспілкуватися з розумною людиною, яка чудово володіє своїм предметом.

Хочу висловити їй вдячність за з користю проведений час. Я вважаю, що люди, особливо нашого віку, повинні відвідувати подібні заходи та лекції для формування та розширення свого світогляду.

 

Анастасія Кузьменко (абітурієнтка географічного факультету)

Перед майбутніми студентами постать жіночки віком уже за 50. Мудрі з вогником очі пройшлись по лицях аудиторії. Хто б подумав, що ця струнка, досить проста і багата на слово жінка – літературознавець і досвідчений автор цікавих книжок про українську літературу та її визначних митців. Юлія Солод готова розпочати лекцію.

…і почала зі «Слова о полку Ігоревім». Мало хто з учнів розглядав так детально цей твір, як розповіла Юлія Дмитрівна. «Слово…» вертілося в її вустах, як глобус, і слухачі здивовано змогли дізнатися багато цікавого про твір, що раніше залишався без достатньої уваги. Скільки емоцій і подвигів пережив Ігор Святославович у їхніх думках. Юлія Дмитрівна відкрила безліч дверей до розуміння поеми «Слово о полку Ігоревім».

Зовсім непомітно в аудиторії загомоніли про альтруїзм, і зовсім скоро головною темою став Тарас Шевченко. Проживання в Петербурзі, участь у Кирило-Мефодіївському братстві, 10 років солдатчини, досягнення в малюванні та писемній творчості – усе це слухачі слухали із цікавістю, мов губки, що з насолодою вбирають у себе потрібну інформацію. Юлія Солод, не зупиняючись ні на хвилину, розповідала про український Талант, Зірку в літературі кінця XIX – початку XX століття, доповнюючи лекцію висловами відомих філософів та письменників. Багато хто з школярів записав нові для них твори Тараса Григоровича Шевченка і поставив собі на замітку обов’язково перечитати вже відомі, адже вони постали з іншого боку і викликали купу цікавості та бажання нового аналізу.

Не стежачи за часом, як слухачі, так і викладачі, що сиділи поряд із Юлею Дмитрівною, поринули у світ української літератури і відкрили для себе безліч нових імен. Хтось уже знав і про Матіос, і про Андруховича, і про Костенко, і про Шкляра, а хтось із шаленою швидкість намагався встигнути за потоком імен, щоб деякі з них записати. Безліч книжок було порекомендовано, безліч цікавих фактів було знайдено і почуто.

Майбутні студенти слухали уважно й боялися поворухнутися, щоб не збити з думки Юлію Солод випадковим звуком. В аудиторії панувала атмосфера науки, слухачам підготовчого відділення здавалося, що вони знаходяться в бібліотеці і намагаються вхопити книжку поцікавіше, було чутно приємний шелест паперу й біганину ручки.

Підходив кінець лекції. На задніх рядах уже шурхотіли, але вставати ніхто не бажав, кожен знаходився під враженням. Уже минула 5 година вечора. Прощатись з викладачами було некомфортно, відчувалося тривожне незавершення чогось. Юлію Солод проводжали оплесками, адже за якісь півтори години майбутні студенти добряче змінили свої погляди, полюбили енергійну жінку і отримали додаткові знання.

 

Георгій Смирнов

Темою зустрічі було питання проблематики сучасної літератури та подолання дефіциту моралізаторства у творах. Аби відповісти на це питання, дискусія почалася з того, що Юлія Солод згадала заспів зі «Слова о полку Ігоревім».

Цим кандидат філологічних наук зазначила головні цінності та моральний вигляд творів старовини, які збереглися впродовж століть аж до нашого часу. Як висловилась Юлія Дмитрівна, у цьому творі автор ще в ті часи побачив складність людини, її пороки. При цьому більшість згаданих сучасних авторів не витримували критики із цієї точки зору. Також вона підтвердила сказане словами Г.Сковороди: «Пізнай самого себе». Таким чином, Юлія Дмитрівна хотіла показати, що багато сучасних авторів намагаються надати своїм творам моралізаторських настанов, не виховавши, або до кінця не розгледівши їх у собі. Роздуми щодо цього викликали в поважної гості обурення, яке переросло в цитату Богдана-Ігоря Антонича: «Мистецтво – це коли людину відвідує Бог».

Ця цитата дала змогу глянути на ниву, де творили вітчизняні автори. Але й тут Юлія Дмитрівна висловила своє занепокоєння розвитком освіти на Батьківщини. Її турбувало те, що навіть у столиці України молодь поступово деградує. Вона запевняла, що столичні молоді люди надто розбещені та не здатні думати критично та творчо. Хоча в Київ і приїжджає велика кількість людей з інших міст та сіл, столиця розбещить усіх.

Мене, як слухача, це ствердження змусило задуматись, адже я корінний киянин. Тим не менш, після певних роздумів я вирішив погодитися з Юлією Дмитрівною, слухаючи її ще уважніше, ніж раніше. А послухати було що, адже наступним, кого вона торкнулася, був сам Тарас Григорович Шевченко.

За словами Юлії Солод, Тарас Шевченко – людина, у творчості якої велике місце посідає альтруїзм та глибокі, мотивуючі роздуми про тогочасне життя. Із самого дитинства йому доводилося пережити неймовірну кількість майже «патових» ситуацій.

«Людину визначає її проект», – цитуючи Жан-Поля Сартра, Юлія Дмитрівна Солод перейшла до розгляду вірша «Мені тринадцятий минало…».

І знову роздуми. І знову неспокій. Йому «тринадцятий минало», а хлопчина вже знав, чим займатиметься в майбутньому. А що ж я? Мені вже 17 років, королі мого віку вже одружувалися та вирішували політичні конфлікти, а я навіть не впевнений у виборі, який я здійснив щодо своєї професії. Ще хвилин п’ять жодне промовлене Юлією Дмитрівною слово не могло затриматись надовго в моїй голові, але все ж я опанував себе.

Далі всі присутні могли зануритися в історичні подробиці життя «метра» української літератури. Особливий акцент було зроблено на період життя в ув’язненні. Потім шановна пані вирішила дати слухачам рекомендації творів авторів, на яких варто звернути особливу увагу. На цьому Юлія Дмитрівна Солод вирішила зупинитися й дати слухачам можливість поставити запитання.

Але це все було попереду, адже спочатку було чутно подих полегшення всієї аудиторії, оскільки промова тривала довше запланованого часу. Як тільки всі заспокоїлися, дискусію було розпочато.

Перше запитання стосувалося особистих амбіцій: юна дівчина, вважаючи себе майбутнім поетом, попросила дати їй рекомендації щодо розвитку її таланту.

– Пропоную читати Максима Рильського, Євгенія Маланюка, Олега Ольжича та Івана Стуса, – відповіла Юлія Дмитрівна.

Наступним прозвучало запитання такого змісту:

– Юліє Дмитрівно, а ви вірите в молодих авторів, літературну молодь?

– Звичайно вірю, – відповіла жінка, – адже наше майбутнє лежить в їхніх руках. А майбутнє літератури – не виключення.

Останнім запитанням, яке я зміг почути (за цей час кожен зміг втомитися) було спрямоване на пораду майбутнім літературознавцям, а саме тому, що їм варто опрацювати (іншими словами – прочитати).

– Я вважаю, що люди які прагнуть стати експертами в літературі мусять знати не тільки «нових» авторів, але й класиків, – відповіла Юлія Дмитрівна, не приховуючи широкої посмішки. – Наприклад, ви можете перечитати Шекспіра, Мольєра чи Гюго.

Щодо інших авторів, то тут особливого наголосу не було. За її словами, кожен міг вибрати сам того класика чи автора, якого він би хотів проаналізувати.

На цьому запитанні почалася прощальна промова Юлії Дмитрівни Солод, яка закінчилася бурхливими оплесками. Серед оплесків слухачів чутно було і мої, захопленого та враженого почутим. Та нас чекав ще один сюрприз: усім абітурієнтам було запропоновано придбати книгу, яка могла б бути корисною в підготовці до наступних екзаменів. Її автором, звісно ж, була Юлія Дмитрівна.

Бажаючих пройти повз не було: кожен із слухачів хотів скористатися такою пропозицією, до якої також входив автограф її авторки. Я бачив по обличчю кожного, хто проходив далі за чергою, задоволення, байдуже, що втома скосила всіх. Ця ж радість не оминула й мене. Апогею ж вона сягнула, коли я нарешті отримав свою книгу з автографом.

На цій щасливій ноті всі розійшлися. Єдиним запитанням залишалося одне: а чи була задоволена проведеним заходом сама Юлія Солод? Та я все ж сподіваюсь, що кожен із нас отримав задоволення від почутого та сказаного – як Юлія Дмитрівна, так і її аудиторія.

Переповнений враженнями, я вдався до творчості:

Нещадно скалічений, втоптаний в ґрунт

Наш люд пригнічений мріє про бунт.

Кожен з нас подумки зірку хапав,

Та себе в променях слави купав.

 

Ми між монголами сіяли страх,

Без зброї, голими, вносили крах.

Силою духу валили чийсь мур,

Щоб до наруги не йшов самодур.

 

Гітлеру гідний дали ми відпір,

Втратили рідних, і в крові був бір.

Ми за свободу тисли на курок,

Не знаючи броду робили ривок.

 

Славне минуле в країни було,

Все, що ми чули, своє віджило.

Зараз не те, загубились мужі,

Кров все тече, а не точать ножі.

 

Термін терпіння народу пройшов,

Точка кипіння і рветься вже шов.

Пращурів волю в житті проявіть,

Сонце додолу вороже зваліть

 

 

Літературний Круглий стіл з Юлією Солод

31 жовтня (останній день шкільних канікул, час, коли вчитися аж ніяк не хочеться!) о 15.00 в 301 аудиторії геологічного факультету відбулася зустріч майбутніх студентів Університету, а нині слухачів підготовчого відділення, з Юлією Дмитрівною Солод.

Крок в минуле

Усе знесла й перемогла
його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила…

Однією з скарбниць нашого історичного міста є Національний музей Тараса Шевченка. Щоб ближче ознайомитися з життям українського поета та художника, слухачі підготовчого відділення Київського національного університету імені Тараса Шевченка з викладачем української мови та літератури Оленою Василівною Сапожніковою 23 жовтня 2012 року відвідали Національний музей Тараса Шевченка − головний шевченківський музей країни. За роки свого існування він став однією з найвизначніших духовних скарбниць України. Мета цього походу − усвідомлення своєї самоідентичності через пізнання героїв українського народу та їхню творчість.

Колекція музею дуже багата: сотні картин, особисті речі, документи про життя і творчість, рідкісні фото поета та його друзів, першодруки книг Шевченка з його автографами. Зібрання музею складається більш ніж з 4 тисяч експонатів, розміщених у 24 залах. Це є гордістю всієї України, побувавши там, байдужим не залишається ніхто.

Під час походу в музей майбутні студенти були вражені історіями з життя великого поета та художника української нації. Зокрема, відзначалися події з його дитинства, юності, перебування в Царській армії його ставлення до України та думки про її майбутнє. 

Тарас Шевченко це Людина з великої букви. Завдяки таким патріотам наша мова жива, про нашу самобутність знає увесь світ, українська класична література завдячує своєму розвитку Тарасу Шевченку, національна своєрідність та новаторство Шевченка-художника визначає його видатне місце в історії не лише українського, а й світового малярства. Його багатогранність просто не має меж.

Ось так, завдяки культурним заходам, виховується любов до рідного краю, патріотизм, гордість за людей, які прославляли нашу країну на увесь світ. Тому відгуки всіх слухачів були позитивними.