Слухачі підготовчого відділення під час канікул відвідали музеї Університету

DSC_0024

1 листопада слухачі вечірньої та по суботах форми навчання відвідали музеї Університету. Своїми враженнями від побаченого й почутого поділилася Гавриленко Надія.

DSC_0094Чи існує людина, яка ніколи не мріяла подорожувати у часі? Мати унікальну і дивовижну можливість спостерігати за життям, що було століття, тисячоліття тому, а може й усього світу одразу, щоб дізнатися, переконатися або довести самому собі: минуле не перетворюється на ніщо, а просто продовжує жити у своєму окремому світі, неначе в іншій країні, у яку ти можеш будь-якої миті поїхати – хіба це не привабливо? Хтось скаже, що це мрії фантастів, але насправді, така подорож доступна кожному, просто мало хто замислюється про це.

Тож ми подорожували у часі. Наша фантастична машина переміщення – це стіни Головного корпусу Університету імені Тараса Шевченка. І минулі часи – не єдине, що ми там побачили. Ми побачили сьогодення, долучилися до нього.

Будівля Університету вражає красою не тільки ззовні (хто не захоплювався яскравим червоним корпусом?), а й зсередини (а там був далеко не кожний). Найперше помічаєш яскраві вітражі й картини, вишукані сходи та колони. Коридори створюють справжній лабіринт, але не страшний і ворожий, якими зазвичай здаються лабіринти: килими додають затишку, а світло ллється через численні вікна, що виходять у двір – теж дуже красивий. На стінах розташовані картини видатних діячів культури і науки.

Музей історії Університету знаходиться у приміщенні, де раніше була католицька церква. Тепер тут зібрана величезна кількість фотознімків, макетів і речей, за якими можна побачити розвиток цього навчального закладу від заснування в 1834 році – макет першого корпусу, розклад занять, форма учнів – і аж до наших часів. Серед експонатів також є одна з перших фотокамер, друкарська машинка, астрономічні прилади, комп’ютер минулого століття – усе це ілюструє різнобічність наук, якими займається Університет. Приміщення поділено на два рівні, на першому – власне музей, на другому ми подивилися картини Надії Нікіфорової, створені до двохсотріччя від дня народження Т. Шевченка в унікальному стилі: більше сотні маленьких картин, кожна з яких може бути самостійною, створюють ще одну, велику.

Наша наступна зупинка – Зоологічний музей. Це найстарший музей міста Києва і один з найбільших зоологічних музеїв України. У це не складно повірити: колекція експонатів зібрана, справді, величезна. Це всі живі організми, починаючи від найпростіших – губок, і закінчуючи відомими (і не відомими до цього дня) нам ссавцями. Сотні метеликів, жуків. Десятки риб. Ціла зала, заповнена птахами. Змії, гризуни, вовки, ведмеді… Усе одно, що побувати в усіх частинах світу одразу – ми познайомилися з їх «мешканцями» і дізналися багато нового. Величезне враження справляють скелети великих тварин. Можливо, це одні з останніх подібні експонати у світі – більше немає майстрів, котрі цим займаються.

На довершення екскурсії по Університету, ми зазирнули до їдальні, щоб переконатися: там усе в такому самому вишуканому стилі, неначе міні-ресторан. Знайти їдальню дуже просто: як почуєте смачний запах, то йдіть на нього. Значно складніше вийти звідти!

Зарядившись позитивними враженнями, ми покинули стіни Університету, але з надією повернутися. 

DSC_0007 DSC_0017 DSC_0020 DSC_0013 DSC_0039 DSC_0045 DSC_0046 DSC_0050 DSC_0052 DSC_0069 DSC_0081 DSC_0094 DSC_0095 DSC_0097