Відвідування Національної опери України

IMG_20161021_18410898521 жовтня слухачі денної, вечірньої та суботньої форм навчаня відвідали Національну оперу України.

З метою кращого засвоєння навчального матеріалу з української літератури підготовче відділення організовує для слухачів походи до театрів Києва. Так, цього разу наші слухачі переглянули оперу «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка за однойменним твором Івана Котляревського.

Своїми враженнями поділилися

Копия IMG_20161021_184108985Анастасія Касянчук, слухачка денної форми навчання ПВ, абітурієнтка факультету психології

«“Лучче умерти, як з немилим жити. Сохнуть з печалі, щодень сльози лити…” І. Котляревський «Наталка Полтавка».
Моя любов до театрального мистецтва почалася з п’єси «Наталка-Полтавка» в Театрі ім. Кропивницького. Вдруге я відвідала «малоросійську оперу на 2 дії» в Національній опері України ім. Шевченка.
У мене була чудова компанія: Хієн і Маргарита. До початку вистави ми намагалися знайти Олену Василівну. Під час антракту ми все-таки зустрілися.
Дуже сподобалося, як режисер-постановник показав український обряд видання дівчини заміж. Були феєричні народні танці, гарні костюми. Часом з’являлося відчуття, наче живеш в іншій епосі. Був присутній дух народного життя.
Я бачила дві різні постановки цієї п’єси. Але сентименталізм Котляревського зберігся в обох. Сцена, де Петро готовий віддати всі гроші, які мав, а Наталка ладна покінчити з життям, підштовхнула Возного на благородний вчинок. А мене… на сльози».

 2016-10-23_02.07.07_2

YZEWII2xXCgЄлизавета Плангеу, слухачка вечірньої та суботньої форм навчань, абітурієнтка Інституту журналістики

«З довідки про Національну оперу України можна дізнатися, що в «цій фантастичній скарбниці культури можна почути музику М. Лисенка та С. Гулака-Артемовського, П. Чайковського та М. Римського-Корсакова, О. Бородіна і Б. Лятошинського, М. Мусоргського і С. Прокоф’єва».
На одній з таких вистав у п’ятницю із задоволенням побували й слухачі підготовчого відділення, а саме на п`єсі Івана Петровича Котляревського «Наталка Полтавка».
Наталка Полтавка – це втілення народного ідеалу української жінки, її моральної краси. У творі осуджуються лицемірство, крутійство, хижацтво сільської верхівки в образах виборного і возного. Це твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання.
Мене вразила не тільки цікава й захоплива постановка, але й вишукані костюми акторів, дуже красиві декорації з дрібними елементами й багато іншого. Сподобався супровід оркестру.
Я не пошкодувала, що завітала до дивовижного світу культури й разом із акторами пережила тодішні події українського мальовничого села на Полтаві. Похід в театр збагачує мову й душу, знання про традиції та виховання людей.
Тому я усім раджу частіше відвідувати такі місця, як театр».

 

UbfjsUKWPRsЮлія Хмельницька, слухачка вечірньої та суботньої форм навчань, абітурієнтка ННЦ «Інституту біології»

«Я досі знаходжусь під враженням від вистави «Наталка Полтавка», яка відбулася 21 жовтня в Національній опері України імені Тараса Шевченка. Емоції, отримані під час спектаклю, досі вирують в мені.
Хочу зауважити, що на підготовчому відділенні не лише навчають, але й організовують дозвілля для слухачів, яке в подальшому нам допоможе складати іспити, адже п’єсу «Наталка Полтавка» включено до програми ЗНО.
е із самого ранку я була в передчутті вистави: готувалася до зустрічі з мистецтвом. По-царськи оздоблене фойє слугувало переходом від сучасності та буденності до мистецтва гри в театрі. Уже сама атмосфера, яка перебувала в залі, заворожувала. Гарний інтер’єр та давня історія наштовхнули на думку, що скільки людей побувало в цьому залі, скільки вистав відіграли актори. У ХІХ ст. жінки сиділи на оксамитових стільчиках у довгих сукнях та хутрі разом зі своїми чоловіками, які вдягалися у фраки. Сьогодні ж ми, сучасники, мали можливість доторкнутися до минулих часів і відчути себе панянками та панами.
Коли світло в залі поступово почало згасати, усі глядачі затихли. Першим, що ми почули, була увертюра, яка дала змогу перенестися на кілька століть назад. Завіса відкрилися й ми побачили дівчину в національному українському вбранні з коромислом у руках. Чудові декорації змогли доповнити той образ, який намагався передати І.Котляревській в своєму творі. Акторка, яка грала Наталку, розпочала свій виступ з пісні «Віють вітри…».  Як не дивно, але маючи сильний та гарний голос, вона співала, на мій погляд, краще за всіх. Слів не має, щоб описати насолоду та задоволення від її дзвінкого голосу. Гарні костюми підкреслювали добу ХVІІІ сторіччя, незвичайний капелюшок у клітинку з трояндою, який мав пан Возний, мереживна сорочка Наталки, красивий жупан Виборного.
Професійна гра акторів заворожувала. Мені більше всього сподобався пан Виборний. Напевно, його гра нікого не залишила байдужим. Пісні в його виконанні були надзвичайно колоритними. Після кожної виконаної арії глядачі дарували свої оплески. Час від часу зал сміявся.
У театрі ми змогли побачити сцену, якої не було в самій п’єсі – весілля Наталки й Петра. Читаючи твір, ми самі додумували, як же вони відгуляли це свято. По закінченні вистави зал вибухнув оплесками. Особливою увагою глядачі наділили диригента оркестру.
Мені так сподобалася вистава «Наталка Полтавка», що я обов’язково піду туди ще наступного разу».