30 июня завершила работу Летняя школа-2016.

Сюрпризом для слушателей Летней школы в последний день занятий на большой перемене стал сладкий стол, организованный администрацией, преподавателями и сотрудниками подготовительного отделения.

Участников Летней школы поздравляли с успешным её завершением, выполнением учебных и образовательно-культурной программ.

Слушателям торжественно вручали справки об успешном окончании подготовительного отделения, «золотые» шоколадные медали, благодарили за плодотворную работу, желали успехов, хвалили за настойчивость и упорство в учебе.

В свою очередь слушатели Летней школы благодарили преподавателей и сотрудников ПО за качественную подготовку к ВНО, гостеприимство и заботу, царившие во время работы Летней школы. И все вместе выражали надежду на встречу в течение нового учебного года.

Текст и фото: Елена Сапожникова 

 

 

 

 

 

 30 червня завершила роботу Літня школа-2016.

Сюрпризом для слухачів Літньої школи в останній день занять на великій перерві став солодкий стіл, організований адміністрацією, викладачами та співробітниками підготовчого відділення.

Учасників Літньої школи вітали з успішним завершенням, виконанням навчальних та освітньо-культурної програм.

Слухачам урочисто вручали довідки про успішне закінчення підготовчого відділення, «золоті» шоколадні медалі, дякували за плідну роботу, бажали успіхів, хвалили за наполегливість і завзятість у навчанні.

 У свою чергу слухачі Літньої школи дякували викладачам та співробітникам ПВ за якісну підготовку до ЗНО, гостинність та турботу, що панували під час роботи Літньої школи. Та всі разом висловили сподівання, що зустрінемось упродовж нового навчального року – під час навчання в 11-у класі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18 червня для слухачів Літньої школи влаштували вихід у місто і не простий, а пізнавальний. Цього разу на юних мандрівників чекав історичний піший тур визначними місцями столиці.

Початковою точкою походу став Червоний корпус Університету імені Шевченка, кінцевою – Покровська церква. Екскурс у минуле тривав близько трьох годин. Гідом був Андрій Олегович Руккас, кандидат історичних наук, доцент історичного факультету, відомий вчений. Бажання побачити історію на власні очі виявило багато слухачів. Завзятим подорожнім не завадив навіть надокучливий дощ.

Великим здобутком прогулянки стало те, що діти могли побачити споруди, котрі винесені для розпізнавання на ЗНО з історії. До цього списку належать усі пам`ятки архітектури, які слухачі Літньої школи оглянули під час екскурсії. Андрій Олегович показав Червоний корпус Київського національного університету імені Шевченка, Будинок Центральної Ради, Національну оперу, Золоті ворота, Софійський собор, пам’ятник Богдану Хмельницькому, місце, де була колись розташована Десятинна церква, Михайлівський собор, Андріївську і Покровську церкви. Учасники пішої прогулянки мали унікальну можливість не тільки роздивитися всі споруди зблизька, а й оглянути їх з усіх боків. Саме тому майбутні учасники ЗНО-2017 із завданнями на візуальне розпізнавання пам’яток архітектури Давнього Києва вже точно не заплутаються.

Екскурсія, справді, дуже відрізнялася від традиційних. Адже під час неї можна було дізнатися багато цікавих деталей, котрі інші гіди зазвичай залишають поза увагою. Майже всі учасники пішої прогулянки вперше почули про існування Батиєвої брами, залишки якої нагадують звичайну бруківку, що не привертає особливої уваги. Ось, наприклад, те що біля руїн Десятинної церкви росте чотирьохсотрічна липа Петра Могили, здивувало навіть жителів столиці. До того ж, гідові напрочуд гарно вдавалося розповідати факти та дати в доступній, зрозумілій, а іноді й у гумористичній формі. Тож учасникам пішого туру було набагато легше сприймати інформацію.

Крім того, подорожувальникам вдалося піднятися на оглядовий майданчик на Андріївському узвозі і побачити столицю з висоти та зробити колективне фото. І хоча туристам довелося подолати чималу відстань пішки, вони все одно заслужено оцінили тур.

Текст і фото: Котлярова Евеліна

 

 

 

18 июня для слушателей Летней школы устроили выход в город и не простой, а познавательный. На этот раз юных путешественников ждал исторический пеший тур по достопримечательностям столицы.

Начальной точкой похода стал Красный корпус Университета имени Шевченко, конечной – Покровская церковь. Экскурс в прошлое продолжался около трех часов. Гидом был Андрей Олегович Руккас, кандидат исторических наук, доцент исторического факультета, известный ученый. Желание увидеть историю своими глазами изъявило много слушателей. Заядлым путешественникам не помешал даже надоедливый дождь.

Большим достижением прогулки стало то, что дети могли увидеть сооружения, которые вынесены для распознавания на ВНО по истории. В этот список относятся все достопримечательности архитектуры, которые слушатели Летней школы осмотрели во время экскурсии. Андрей Олегович показал Красный корпус Киевского национального университета имени Шевченко, Дом Центральной Рады, Национальную оперу, Золотые ворота, Софийский собор, памятник Богдану Хмельницкому, место, где была когда-то расположена Десятинная церковь, Михайловский собор, Андреевскую и Покровскую церкви. Участники пешей прогулки имели уникальную возможность не только рассмотреть все сооружения вблизи, но и осмотреть их со всех сторон. Именно поэтому участники ВНО-2017 с заданиями на визуальное распознавание памятников архитектуры Древнего Киева уж точно не запутаются.

Экскурсия, действительно, очень отличалась от традиционных. Ведь во время нее можно было узнать много интересных деталей, которые другие гиды обычно оставляют без внимания. Почти все участники пешей прогулки впервые услышали о существовании Батыевой Брамы, остатки которой напоминают обычную мостовую, которая не привлекает особого внимания. Вот, например, то, что возле руин Десятинной церкви растет четырехсотлетняя липа Петра Могилы, удивило даже жителей столицы. К тому же, гиду удивительно хорошо удавалось рассказывать факты и подавать их в доступной, понятной, а иногда и в юмористической форме. Поэтому участникам пешего тура было гораздо легче воспринимать информацию.

Кроме того, путешественникам удалось подняться на смотровую площадку на Андреевском спуске и увидеть столицу с высоты и сделать коллективное фото. И хотя туристам пришлось преодолеть немалое расстояние пешком, они все равно заслуженно оценили тур.

Текст и фото: Эвелина Котлярова

 

 

 

Котлярова Евеліна (м. Слов`янськ, Донецька обл.):

Аби надати можливість слухачам трохи відволіктися, викладачі підготовчого відділення влаштували похід до Національної опери України. Відвідувачі літньої школи потрапили на балет на дві дії «Весілля Фігаро», створений за мотивами однойменної опери В.-А. Моцарта. Глядачам, справді, пощастило з постановкою, адже комічний сюжет дійства захопив навіть хлопців, які зазвичай не є великими поціновувачами балету. Це і не дивно, бо до пригод колоритного Фігаро важко залишитися байдужим.

Графський камердинер Фігаро та служниця Сюзанна давно мріють одружитися. Проте довгоочікуваному весіллю постійно заважають недоброзичливці. Спочатку перепони створює небайдужий до Сюзанни граф, згодом дивакувата Марцеліна намагається затягнути під вінець Фігаро. Хлопець мав необережність позичити в неї гроші й у разі несплати повинен був одружитися з примхливою ключницею. У боротьбі за своє щастя головні герої постійно потрапляють у комічні ситуації, чим іще сильніше підбурюють інтерес глядача. Проте постановникам блискавично вдається тримати баланс між смішним та піднесеним, що засвідчує про їхній високий професіоналізм.

Усі виконавці ролей заслужені або народні артисти України, саме тому, насолоджуючись їхньою грою та хореографією, ми потрапляємо в чарівний світ грації, пластики та краси. Кожен рух та жест корифеїв сцени демонструє їхню висококваліфіковану підготовку та неабиякий талант.

Ретельно дібрані костюми вдало довершують кожен образ і надають постановці справжньої вишуканості та різноманітності. Харизматичний красень Фігаро, працьовита та чемна Сюзанна, легковажний граф та справедлива й горда графиня, дивакувата Марцеліна та її підтоптаний віком коханець, лікар Бартоло – кожен персонаж по-своєму заворожує серце глядача. Варто також віддати належне чудовій музиці та декораціям, що допомагають усім присутнім подумки перенестися в королівський палац XVIII століття.

Старання артистів не залишилися непомітними з боку глядача. Після вистави вдячні глядачі довго аплодували й буквально засипали виконавців квітами. Найбільше уваги отримала Марцеліна, яку, виявляється, блискуче зіграв чоловік. Загалом, балет належним чином оцінили всі слухачі підготовчого відділення. Адже це був чудовий спосіб відпочити і розширити світогляд.

Дубець Анастасія (м. Новоселиця, Чернівецька обл.):

16 червня в Київській національній опері відбувся показ балетного перфомансу на мотив відомої опери Моцарта «Весілля Фігаро», режисерами і керівниками якого є Віктор Яременко і Юрій Станішевський.
З перших хвилин вистави захоплює подих робота професійного оркестру і грація балетної трупи, адже неабияким талантом є спроможність переповісти таку грандіозну історію без слів. Режисерами і їх танцівникам це вдалося бездоганно.
Історія кохання Фігаро та його нареченної, на перешкоді в яких було багато складних життєвих ситуацій, – що може бути кращим для балетної інсценізації? Режисери спромоглися перетворити трагічну історію приреченого кохання на доволі смішний спектакль. Він змусив людей сміятися крізь сьози і плакати через сміх.
Найбільшою родзинкою вистави стала роль графської ключниці Марцеліни, яку, на подив, виконав чоловік – Роман Завгородній, який впорався зі своїм завданням прекрасно.
Перш за все кидалося в очі – неперевершено виконані костюми і вдало підібрані декорації, які додавали балету ще більшого настрою і потужності.
Коли останнє «па» було виконане і пуанти торкнулися підлоги, зал вибухнув хвилею овацій і вигуків «браво». Це затвердило той факт, що робота режисерів і акторів вартує вищої оцінки.

 

Клименко Карина (м. Конотоп, Сумська обл.):

16 червня в Національній опері України імені Тараса Шевченка відбулася вистава «Весілля Фігаро». Глядачі захоплено чекали початку дійства і, коли світло в залі погасло, з’явились камердинер Фігаро та його наречена Сюзанна. У цей момент сцена стала, ніби центром усесвіту, погляди були прикуті тільки туди. Почалася перша дія. Майбутнє подружжя раптово отримало подарунок від пана: кімнату, яка з’єднує їхні покої. Але радіти щедрості хитроокого графа не варто, і кмітлива Сюзанна одразу ж зрозуміла, в чому справа. Альмавіва хоче скористатися правом першої ночі. Проте Фігаро, засліплений відданістю своєму пану, не здогадується про його підступні плани. Як виявилося, у замку було багато охочих зіпсувати весілля юного камердинера. Мова йде про незграбну ключницю Марцеліну. Свого часу Фігаро зайняв у цієї жінки гроші й письмово зобов’язався в разі несплати одружитися з нею. Саме цим хитрунка і збиралася скористатися, щоб перешкодити щастю Сюзанни й Фігаро. Зрештою, щире кохання взяло гору над дволикістю й підступністю.

Щодо гри акторів, то завдяки майстерності їм вдалося привернути увагу глядачів і тримати напруження від першої хвилини до останньої. Під гучні оплески учасники вистави вийшли на сцену, аби відчути й побачити вдячні погляди шанувальників. Раптом під час блискучого піруету в Марцеліни злетіла перука і всі зрозуміли: роль єхидної ключниці зіграв чоловік, що викликало ще більше захоплення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6 червня слухачі Літньої школи підготовчого відділення мали нагоду познайомитися з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, відвідавши Головний навчальний корпус та його музеї: історії університету та зоологічного.

Мета екскурсії – ознайомитися з експозицією музеїв, славною історією та сучасністю кращого вищого навчального закладу країни, зорієнтуватися у виборі професії.

Музей історії Університету очолює кандидат історичних наук Круглова Людмила Борисівна, саме завдяки її лекції слухачі дізналися про Університет більше й ще раз переконалися в правильному виборі навчального закладу.

Музей знаходиться в головному корпусі, зведеному за проектом архітектора В.І. Беретті. Експозиційний зал розташовано в приміщенні колишньої католицької церкви Університету, експозиція Музею складається з кількох тематичних розділів, що відображають історію навчального закладу від 1834 року до сьогодення.

Окрасою Музею є меморіальні кабінети всесвітньо відомих вчених: хіміка С.М. Реформатського та біолога С.Г. Навашина; а також реконструкція хімічної лабораторії XIX ст. Слухачі дізналися багато цікавої інформації про професорсько-викладацький склад Університету, їхні наукові відкриття, самовідданість і наполегливість у роботі. Вразила постать Букрєєва Бориса Яковича, українського математика, відомого в усьому світі вченого, педагогічна діяльність якого налічує близько 100 (!) років.

Серед експонатів Музею: нагороди та відзнаки Університету; форма студента та значок випускника Імператорського університету Св. Володимира; годинник XIX ст. з приймальні першого ректора М.О. Максимовича; прилади з астрономічної та фізичної лабораторій XIX ст.; глобус зоряного неба початку XX ст.; подарунки Університету на ювілеї; особисті речі й видання викладачів; спортивні нагороди студентів Університету.

Далі була здійснена подорож до Зоологічного музею, де виставлено для огляду понад 5500 видів тварин, які мешкають в усіх частинах земної кулі, у тому числі всесвітньо відома колекція денних метеликів, яка налічує близько 500 тисяч екземплярів.

Після просвітницької програми всі слухачі одноголосно забажали відвідати затишний і мальовничий внутрішній дворик та сфотографуватися там напам’ять.

Після набутих вражень усі в доброму настрої обговорювали побачене й почуте.

Що є головним для абітурієнтів? Як зробити правильний вибір вищого навчального закладу, спеціальності? З чого почати підготовку до тестування? Якими будуть умови вступу? Який вигляд має корпус, у якому студент буде проводити майже кожен день протягом довгих чотирьох-шести років? Відповіді на всі запитання вже отримують літньошколярі, доки їхні однокласники та друзі відпочивають від уроків і завдань.

Отже, Літня школа – це поєднання приємного з корисним. Це потужна профорієнтаційна робота, яка стане в пригоді кожному зі слухачів визначитися – ким же я бачу себе в майбутньому! Запрошуємо всіх охочих до нашого колективу, де ніколи не буває сумно!

Текст: Олена Сапожнікова
Фото: Вікторія Грицун

Відвідавши Головний корпус Університету імені Шевченка, я отримала безліч незабутніх вражень.
Одразу хочу подякувати всіх тих, хто провів для нас таку чудову екскурсію.
Червона будівля – це наймогутніше навчальне місце. Побачивши високі та могутні червоні колони, я мов язик проковтнула. Мені хотілося вічно дивитися на цю, як я вважала раніше, неможливу мрію. Величезний зоологічний музей університету є одним з найяскравіших та найцікавіших місць, де я колись бувала. Вражаюча колекція метеликів та птахів, скелети різноманітних велетенських тварин – усе це вразило мене настільки, що в думках я досі знаходжусь серед опудал, які нібито ось-ось оживуть та розбіжаться по різних куточках музею. 
Не менш вразив мене й музей історії університету. Це була дуже цікава розповідь, яка розкрила переді мною всі тонкощі цього вищого навчального закладу. Найбільш зацікавила мене історія про головний вхід до корпусу, який спочатку мав бути на протилежному боці.
Тепер я на сто відсотків знаю, де хочу вчитися. Та, доклавши всіх можливих зусиль, я цілеспрямовано вступатиму саме до цього вищого навчального закладу.